Розділ 35. Відлуння турботи

Кілька тижнів після відкриття студії пролетіли, як одна мить. Кожен день приносив щось нове. Замовлення, творчі експерименти, несподівані дзвінки від клієнтів — усе це наповнювало моє життя барвами. Максим підтримував мене в усьому, навіть попри свою завантаженість у бізнесі.

Одного ранку він завітав до студії без попередження, тримаючи в руках коробку з моїми улюбленими тістечками.

— Сюрприз! — усміхнувся він, заходячи всередину.

— Максе, ти не уявляєш, як це до речі. Я щойно закінчила складний ескіз, — зраділа я, обіймаючи його.

Ми сіли біля великого вікна, смакуючи тістечка й обговорюючи мої нові ідеї.

— Ти знаєш, — сказав він, нахиляючись ближче, — я пишаюся тобою. Ти так багато працюєш, і я бачу, як це тебе надихає.

— Це завдяки тобі, Максе, — відповіла я. — Якби не ти, я б ніколи не наважилася.

— Ліє, ти завжди мала цей талант. Я лише допоміг тобі повірити в себе, — сказав він, доторкнувшись до мого обличчя.

---

Пізніше того ж дня я повернулася додому раніше, ніж зазвичай. Зайшовши до вітальні, я помітила, що Максим сидить на дивані з ноутбуком, щось інтенсивно друкуючи.

— Щось серйозне? — запитала я, проходячи повз нього.

— Так, але це не повинно заважати нам. Як твій день?

Я присіла поруч і коротко розповіла про всі дрібниці. Максим уважно слухав, навіть записав кілька ідей, які я озвучила.

— А тепер, як щодо того, щоб трохи розслабитися? — запропонував він, закриваючи ноутбук.

— І що ти пропонуєш?

— Фільм, вечеря, і я обіцяю жодних робочих дзвінків.

Цей вечір став одним із найзатишніших за останній час. Ми сиділи разом на дивані, переглядаючи старий фільм і сміючись із його безглуздих моментів.

---

Незважаючи на всі турботи, ми знайшли баланс між роботою, особистим життям і майбутнім поповненням нашої родини. Ці маленькі моменти щастя були тим, що робило наше життя справжнім і повним любові.