Розділ 34. Мрія стає реальністю

Теплий ранок почався неспішно. Я сиділа на кухні, розглядаючи список завдань на день, коли Максим увійшов до кімнати. Його погляд був рішучим, і я одразу зрозуміла, що він щось задумав.

— Сьогодні поїдемо дивитися твою студію, — повідомив він із впевненістю.

— Студію? — здивувалася я. — Максе, ти ж казав, що це займе час.

— Я все підготував. Тепер лише твій вибір, Ліє, — усміхнувся він.

Ми вирушили в центр міста. Перша студія була занадто темною, друга — занадто тісною. Але коли ми зайшли до третього приміщення, я одразу відчула, що це воно.

Високі стелі, широкі вікна, через які лилося сонячне світло, і простір, що здавався створеним саме для творчості.

— Ідеально, — тихо сказала я, обходячи кімнату.

Максим підійшов ближче, обійняв мене за плечі й усміхнувся:

— Я знав, що тобі сподобається.

---

Наступні дні минули у вирі підготовки. Ми разом вибирали меблі, фарби для стін, прикраси. Максим здався ще більш зацікавленим у цьому процесі, ніж я.

— Можливо, ти хочеш сам керувати студією? — пожартувала я, коли він обговорював з дизайнером вибір штор.

— Ні, я просто хочу, щоб у тебе було найкраще місце для творчості, — відповів він, обійнявши мене.

Коли всі роботи були завершені, я вперше увійшла до своєї нової студії як її власниця. Усе виглядало саме так, як я мріяла: затишний куточок для малювання біля вікна, полиці з матеріалами, комфортний диван для відпочинку.

— Що скажеш? — запитав Максим, обійнявши мене ззаду.

— Це більше, ніж я могла уявити, — сказала я, дивлячись на нього з вдячністю.

— Це твоя мрія, Ліє. Тепер вона реальність, — відповів він, нахиляючись, щоб поцілувати мене.

---

Того вечора ми відзначили відкриття студії невеличкою вечерею. Максим приготував пасту, а я підготувала десерт. Сидячи за столом, я відчула, що починаю новий етап у своєму житті, і поруч зі мною — людина, яка завжди вірить у мене більше, ніж я сама.