Розділ 28. Мрії про майбутнє

Два місяці минули швидко. Кожен день здавався особливим, сповненим теплих моментів і радісного передчуття. Максим перетворився на справжнього «контролера»: він слідкував, щоб я їла вчасно, відпочивала й не перевтомлювалася.

Одного ранку я прокинулася від того, як Максим лагідно провів рукою по моєму животу.

— Малеча, привіт. Це твій тато, — сказав він, усміхаючись.

— Максиме, він чи вона ще нічого не розуміє, — засміялася я, дивлячись на нього.

— Можливо, але я хочу, щоб наш малюк чув, як його тут чекають, — відповів він, продовжуючи ніжно торкатися живота.

---

Цього дня ми вирушили до магазину, щоб обрати меблі для дитячої. Максим із захопленням розглядав кожну деталь: від ліжечка до найдрібніших аксесуарів.

— Що скажеш про це? — він показав на біле ліжечко з вигравіруваними зірками.

— Воно чудове, — відповіла я, уявляючи, як наш малюк солодко спатиме в ньому.

Коли ми завершили покупки, Максим не стримався й купив ще кілька м’яких іграшок, навіть якщо я намагалася його зупинити.

— Це для того, щоб наш малюк завжди знав, що його люблять, — сказав він із усмішкою.

---

Одного вечора ми разом вирішили переглянути результати УЗД. Максим відкрив папку з фото й уважно розглядав знімки.

— Лія, дивись, це наш малюк, — сказав він, тримаючи один зі знімків у руках. — Неймовірно, правда?

Я кивнула, відчуваючи, як сльози наповнюють очі.

— Ти тільки уяви, яким він буде. Може, схожим на тебе? — пожартувала я.

— Сподіваюся, що він чи вона успадкує твою усмішку, — відповів Максим, притискаючи мене до себе.

Наступні тижні ми присвятили підготовці. Максим ретельно вибирав кожну річ для дитячої, від шпалер до нічника у формі місяця.

— У нас буде найзатишніша дитяча в світі, — сказав він одного разу, роздивляючись готову кімнату.

Я дивилася на все це й відчувала, як серце наповнюється вдячністю. У нашому житті починався новий розділ, і ми були готові до всіх змін, які він принесе.

---

Одного вечора, коли ми вже готувалися до сну, Максим несподівано запитав:

— Як думаєш, яким я буду батьком?

Я повернулася до нього, торкнувшись його обличчя.

— Найкращим. Наш малюк буде в захваті від такого тата.

Він усміхнувся, нахилився й ніжно поцілував мене.

— А ти будеш найкращою мамою, Лія.

Я заснула під звуки його голосу, відчуваючи, що це щастя — справжнє й безкінечне.