Розділ 26.Перша шлюбна ніч: магія близькості

Після гучної весільної вечірки ми нарешті залишилися наодинці. Коли Максим закрив за нами двері готельного номера, тиша накрила нас, створюючи затишний простір лише для нас двох.

Я стояла посеред кімнати, злегка розгублена після всіх емоцій дня, але Максим, як завжди, знав, як розвіяти будь-яку напругу. Він підійшов до мене з м’якою посмішкою й простягнув руку.

— Танцюєш? — тихо запитав він.

— Зараз? — здивувалася я, але подала йому руку.

— Так, зараз. Сьогоднішній день був ідеальним, але цей момент — тільки наш.

Він натиснув на маленький пульт, і в номері заграла тиха, романтична мелодія. Максим притиснув мене до себе, його теплі руки обіймали мене ніжно, але впевнено. Ми рухалися в такт музиці, повільно, зовсім забувши про час.

— Ти прекрасна, — прошепотів він, нахиляючись ближче.

— Це все завдяки сукні, — відповіла я, намагаючись приховати своє хвилювання.

Максим злегка посміхнувся.

— Сукня красива, але це не вона робить тебе такою. Це ти, Лія.

Його слова змусили мене відчути тепло всередині, і, коли наші погляди зустрілися, він нахилився й торкнувся моїх губ. Цей поцілунок був іншим — не таким, як раніше. У ньому була глибина, ніжність і обіцянка майбутнього, яке тепер належало нам обом.

Максим зупинився лише на мить, щоб подивитися мені в очі.

— Дозволь мені допомогти тобі, — тихо сказав він, торкаючись застібки на моїй сукні.

Я нервово кивнула, відчуваючи, як його пальці акуратно розстібають гудзики. Він був уважним, кожен його рух здавався майже урочистим. Коли сукня злегка зісковзнула з моїх плечей, Максим затримався, поглянувши на мене так, ніби я була витвором мистецтва.

— Ти навіть не уявляєш, наскільки ти красива, — прошепотів він, торкаючись кінчиками пальців моєї оголеної шкіри.

Моє серце билося швидко, і я не могла відвести очей від нього. Його дотики були ніжними, але водночас у них була прихована пристрасть, яку він тримав у собі весь цей час.

Він підняв мене на руки, і я обхопила його шию, сміючись від несподіванки.

— Максиме, я можу й сама дійти! — сказала я, але він лише похитав головою.

— Сьогодні ти — моя королева. Я хочу, щоб ти відчула це.

Він переніс мене на величезне ліжко, застелене білими простирадлами. М’яке світло від свічок, розставлених по кімнаті, створювало затишну атмосферу.

---

Максим сів поруч зі мною, повільно знімаючи свою краватку й піджак, але його погляд жодного разу не відривався від мене.

— Я чекав цього моменту з тієї миті, як ти вперше увійшла в мій офіс, — зізнався він.

— І з того моменту ти був для мене нестерпним, — пожартувала я, намагаючись приховати своє хвилювання.

— А тепер? — Він наблизився ближче, його обличчя було зовсім поруч.

— Тепер ти… мій, — прошепотіла я, притягнувши його до себе.

Поцілунок став глибшим, наповненим усією тією пристрастю, яка накопичувалася між нами місяцями. Його руки пестили мою шкіру, змушуючи мене забути про все, крім цієї миті.

Це була ніч, у якій не було поспіху. Ми відкривали одне одного заново, будуючи фундамент нашого майбутнього. Усе навколо розчинилося, залишивши тільки нас двох у цьому тихому, чарівному світі.

Коли я заснула в його обіймах, то знала: ми зробили правильний вибір, і це лише початок нашої справжньої казки.