Розділ 10.1

– Чи не занадто поспішне рішення? – здивувався Айвел, коли Айвір заявив йому, що збирається відправити Таїс у королівський палац просто зараз. 

– А який сенс чекати? Що раніше ми позбавимо Елвіала сили, то швидше він звільнить трон.

Айвел спохмурнів. 

–  А  далі?

– Почну здійснювати задумане. Снігова пустка має належати ельфам. Ти відчув, скільки там магії? – запитав Аівір, не приховуючи захоплення.

І навіть очі прикрив мрійливо.

– Так, магія… – пробурмотів Айвел, – але якщо ми оголосимо Снігову пустку нашою власністю, то багатьом це не сподобається. 

– І що з того? У нас достатньо сили, ми зуміємо оточити нічийні землі таким магічним кільцем, через яке і миша не прослизне, і сова не пролетить. Головне – батько ж мене підтримує.  На додачу і  обрана при нас залишиться. А з нею  й сила Елвіала.

– І як ти цю силу дістанеш?

– Я – ніяк. А ось дівчисько зможе… Потрібно її приручити, а потім навчити.

– Ти впевнений, що Елівалу це не зашкодить? –  Айвел  усе ще сумнівався  у тому, що наміри  брата розумні і  безпечні.

– Не зашкодить. Хіба що морально. Та з цим він, напевно, впорається. 

– Припустимо... Але хіба справедливо, що магія пустки належатиме тільки ельфам?

– Не повторюй всіляких дурниць! – глузливо пирхнув Аівір, – Якщо ми  підтвердимо  свої права на Снігову пустку, то решті доведеться лише втертися... Згадай-но, краще! Нічийними землями вже намагалися заволодіти і раніше. Якийсь час вона перебувала у гномів, але вони не зуміли її втримати і втратили значну частину своєї влади. 

Звісно! У брата на все є беззаперечні аргументи! 

– Ну добре. А як ти поясниш появу цієї дівчини ? –  не вгамовувався Айвел. 

Аівір насупив темні брови.  І знову посміхнувся. 

Ні, відкривати свою таємницю він поки що не готовий. Може  тоді, коли  Мілета звільниться,  нарешті, від нещасливого для неї шлюбу…

– Представимо її як подарунок королеві.  На день народження. Я знаю, що королева бажає мати служницю людського роду...

Авжеж! Айвел і сам чув, як королева говорила про це на останньому святі. І не тільки він чув. А ще його помічник Дантей – другий командувач ельфійської армії.

– Гаразд, – кивнув Айвел, – І звідки вона візьметься ця нова служниця? Люди дуже давно не потрапляли  до нас випадково.

– Навіщо випадково?  Припустімо, ми вирішили виконати бажання  королеви і добули  для неї подарунок.

– Думаєш, Елвіал із таким погодиться?  Це ж викрадення!

– Може, й не погодиться. Але заперечувати  королеві, найімовірніше, не стане. Подумаєш, забрали одне людське дівчисько! Вони там купами  пропадають, і ніхто їх не шукає… Пішли вже!  Подивимося, чи готова вона.

–  Ім'я в неї дивне. Таїс.  

–  Яка різниця! Головне, щоб зробила все, як треба.

– Але я  сумніваюся, дуже сумніваюся, що Елвіал нею захопиться. Він навіть власною  дружиною не цікавиться.

“Ото й добре, що не цікавиться!” –  подумав Аівір і відповів:

– Елвіал не менший ельф, ніж ти чи я. А холодність та – удавана. Кров у нього   все одно гаряча, ельфійська. Отже, потрібно змусити цю Таїс розкрити перед ним весь свій потенціал.

– А ти сам що-небудь до неї відчув? –  раптом запитав  Айвел.

– Не знаю. Тіло гарне, просто шикарне, незважаючи на невеликий зріст.  А от обличчя... Ще ці веснянки під очима…

– Так, веснянки... Але мені вони здаються дуже навіть кумедними. Незвичайна зовнішність... Ти помітив, як її очі змінюють колір? То коричневі, то фіолетові.

Аівір з розумінням посміхнувся:

– Залиш, брате. Хочеш сили позбутися? Вона ж не здатна це контролювати!  

– Упевнений?

– Я б не став ризикувати.

– То достеменно нічого невідомо?

– Ні. Дуже мало збереглося знань.

– Добре, –  Айвел глибоко зітхнув, – А якщо вона буде опиратися? Ось відмовиться навідріз і все?

– Тоді – погрози. Щоб зрозуміла, чого вона варта.  Дівчисько і так збите з пантелику, в сум'ятті. Влади своєї не усвідомлює. Це нам  лише на користь.

Айвел поморщився.  До насильства або тиску вдаватися дуже не хотілося. Таїс йому справді сподобалася. Навіть більше, ніж допускали пристойності. 

Вона, нехай,  не настільки красива, як ельфійки, але природна і проста, немов частина первозданної природи.

Але він одразу ж змусив себе думати про інше, щоб не захопитися непотрібними і шкідливими бажаннями.