Експеримент

   Події, що я описую, сталися після чергового колапсу земної цивілізації. Особисто я не був свідком цього, а лише наслідків. Я мав щасливе дитинство, яке провів в оточенні рідних на фермі біля гори з крижаною верхівкою. Ми жили з вівчарства, міняючи вовну та м`ясо на овочі та фрукти у людей, що жили на рівнині. Моєю освітою займалися батьки, навчали письма та арифметики. Інших людей, які не були членами моєї нечисельної родини, я бачив лише здалля, коли батько брав мене у долину на обмін продуктами. Наближатися до чужих і розмовляти з ними мені забороняли. Про те, що життя людини було іншим і раптово змінилося, я нічого не знав. Мої батьки ревно охороняли мою свідомість від цього факту. Я дорослішав, подорожуючи з отарою овець по безмежних гірських пасовищах. 
   Якось, шукаючи заблукале ягня, я побачив на дні провалля дивну істоту, схожу, як мені здалося, на кита, - велику тварину з океану. Батькові я не повідомив, оскільки був упевнений, що він не дозволить наближатись до моєї знахідки. Істота була нерухома і я вирішив, що вона мертва і безпечна. Я здогадався, що найкраще буде її розгледіти зранку або ввечері, оскільки саме зі сходу на захід тяглася ущелина з китом. Так і зробив. Та марно, - на відстані кількасот метрів розгледів лише темну тушу з сірим животом. Але звідки тут взялася така величезна рибина. Цікавість мене роздирала. Наближалось до зими і ми рушили з вівцями донизу. За повсякденними справами я забув про мою таємницю. Згадав, лише, коли батько вирішив навчити мене спинатися на скелі по мотузці. Я зрозумів, що у такий спосіб зможу розгледіти звіра зблизька. Минуло дві довгих зими, спершу, ніж я погнав отару на пасовища поблизу таємничої прірви. Надії побачити кита на тому ж місці було мало, але моя нестримна цікавість... 
   На диво моя рибина була на тому ж місці і, здається у тому ж стані. Кілька днів я готував спорядження і чекав, коли батько попрямує на рівнину з оберемком настриженої вовни. Він піде на три доби, тож часу буде досить.
   Вирушив батько, вирушив і я. Спуск затягнувся на кілька годин. Було лячно, та все минулося добре. Від місця де я ступив на рівне до кита було кілька кроків... і... це був не кит. Я ніколи не бачив живого кита, лише на маминих малюнках. Та це був не кит. Це була нежива істота, розумієте, - це був предмет... чи будова. Я нічого не розумів. Від нетерпіння, без жодного остраху я кинувся до цього... предмета. Здається він був трохи пошкоджений чи зруйнований. У нутрощах була людина, скелет у лахмітті і чудернацькому головному уборі. Далі багато незнайомих речей. Серед них книги. Про них мені розповідали, я впевнений - це саме вони. Букви не писали, а робили їх відбитки на спеціальному пристрої. Я розгорнув декілька, але нічого не зрозумів. Аж ось цю я можу прочитати. Не все зрозуміло. А ось написана книга. Письмо дуже нерозбірливе, я перелистав до останньої сторінки і відсахнувся... В кінці було написано моє ім`я - Нойл Макс, а далі незнайоме слово "інженер" і цифри 10.12.32. Саме так: "Нойл Макс, інженер, 10.12.32". Коли прийшов до тями, вирішив поквапитись з поверненням. Зранку прийде батько. Прихопив кілька книг, рукопис, підписаний власним іменем і ще якісь дрібниці. Підйом був тривалішим. Батько уже чекав і був сердитий. Загубились кілька овець. Цим я і скористався, пояснивши батькові свою відсутність їхніми пошуками. Надбання приховав аби потім дослідити.

                    * * *

   Знайдені речі вивчав на дозвіллі, криючись від батька. Далі, не вдаючись до подробиць мого побуту і розуміння прочитаного записника, переповідаю дослівно.
   "Події, що я описую, передували черговому колапсу земної цивілізації". Саме так починався рукопис Нойла Макса, не мій, а невідомого мені Н. Макса.
   Людська раса протягом свого існування невідворотньо прямувала до самознищення. На початку ХХІст.н.е. ця перспектива набула реальних масштабів. Хоча це розуміла дуже обмежена кількість обізнаних людей. Технологічний прогрес робив людську працю дедалі непотрібнішою. І саме праця, яка вивела людину на пік її розвитку, позбавила людину потреби працювати. Життя людини стало неймовірно примітивним. Людина створила механізми для виконання абсолютно всієї роботи, ба більше, вона навчила ці механізми самовідтворюватися (розмножуватися), механічним, звичайно, способом. З настанням цього факту, людство було приречене. Люди байдикували, подорожували, бунтували, зрештою деградували духовно і фізично, а слухняні машини у всьому їм догоджали, вичерпуючи залишки природних ресурсів Землі. Синтетичної їжі було вдосталь, але сировина поступово вичерпувалась. На Землі людині стало тісно. Потреба шукати інший пристанок у космосі стала нагальною. Серед інженерів, які займались цією проблемою був і я. Та у тисячі разів більше людей займались розважанням мільярдів нероб, утримуючи їх від блукання світом, бунтів і поривів до змін. Одною з розваг людства був перегляд серіалу "Життя на планеті ящурів".

                    * * *

   Через реалістичність зйомок і подій, що перепліталися з історичними подіями на Землі, аудиторія серіалу "Життя на планеті ящурів" була вражаюча. Серіал тривав уже кілька років. Почався він із зародження примітивного життя на Ленді(планеті ящурів) і продовжувався розвитком складних форм життя, аж до виникнення домінуючого виду - ящура розумного прямоходячого. Були тут і примати, які в певний момент історії також домінували та всеж віддали першість вихідцям з водяного середовища. Люди спостерігали як лускаті добували перший вогонь, робили знаряддя вбивства і праці, створювали колесо... Знайшовся у них свій Отто Лілієнталь... Вони воювали, вбиваючи собі подібних та захоплюючи нові території. Серед глядачів поширювався скепсис. У пресі друкованій і електронній все частіше писали про звичайне переповідання історії людини в образі досконалої рептилії. Та всеж аудиторія з нетерпінням чекала, коли чергове побоїще мешканців Ленду призведе до нестримного технічного прогресу і виходу лускатих за межі лендівської атмосфери. Це сталося. А далі ящури почали стрімко випереджати людську історію, освоюючи планету за планетою і готуючи експедицію до найближчої галактики. Цікавість до подій серіалу зросла до неймовірних масштабів, ставлячи все нові і нові рекорди. Та раптом продюсери серіалу заявили про припинення зйомок, принаймі на деякий час. Та глядач був невгамовний, наближався всесвітній бунт.