Дволикий

Фільм четвертий. Акт 1: Психоз

СЦЕНА 7: ЛІКАРНЯ. ДЕНЬ 

ІНТ. ПСИХІАТРИЧНЕ ВІДДІЛЕННЯ — ПАЛАТА ГАРВІ 

Світло — м’яке, біле, стерильне. Камера — статична, трохи віддалена.
Гарві сидить біля вікна, світло б’є йому в обличчя, роблячи вираз — майже спокійним. Він одягнений у сірий лікарняний халат. 

Позаду, за столом, сидить психіатр — жінка середніх років, зі спокійним голосом. Її очі уважні, але втомлені. Це — не перша така розмова.


--- 

ПСИХІАТР
Гарві, ти не відповідаєш на запитання.
(поглядає на блокнот)
Що означають ці сни? 

Гарві не рухається. Довга пауза. Вікно відбиває тільки бліде небо і дерева вдалині. 

ГАРВІ
(мов повільно сам до себе)
Це не сни.
(коротка пауза)
Це… вироки.
(дивиться вниз)
Я просто чекаю, коли прийде останній. 

Психіатр дивиться на нього — пильно. Вона помічає легке смикання в м’язах його щелепи. 

ПСИХІАТР
Ти не пам’ятаєш, що з тобою було?
(мов мати до дитини) 

Гарві мовчить. Очі його застиглі. Нарешті — тихо, з напівусмішкою: 

ГАРВІ
Шкодую, що тоді підкинув монету.
(пауза, погляд у нікуди)
Можливо, треба було просто зробити вибір самому.


--- 

ТИША. Камера повільно наїжджає на його обличчя. В очах — спустошення, але ні сльози, ні злість. 

За вікном — шелест листя. Єдина жива річ у цій сцені.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше