Фільм перший. Акт 1: Справедливість

СЦЕНА 5: «ПЕРША ТРІЩИНА» 

Місце:
Квартира Харві Дента. Пізня ніч. Слабке світло від вуличних ліхтарів пробивається через жалюзі, кидаючи тіні на стіни. 

Звук:
Тихе цокання настінного годинника. Вітер шарудить шторами. Десь у місті лунає сирена. 

--- 

ДІЯ: 

(Харві стоїть перед дзеркалом у ванній. Він знімає краватку, розстібає верхні ґудзики сорочки. Його руки тремтять. Він дивиться на себе, вдивляється у власні очі – ніби намагається знайти відповідь.) 

(Кидає погляд на монету. Вона лежить на раковині. Він бере її, обертає в пальцях.) 

Голос у голові (шепіт, приглушений, ледь чутний):
— Він має рацію… Ти граєш не на тій стороні. 

(Харві різко обертається – але позаду нікого. Він дивиться на себе в дзеркало. Тиша.) 

(Відкриває шафку, дістає таблетки, висипає дві на долоню. Але перш ніж випити – зупиняється.) 

Голос у голові (вже чіткіший, глибший):
— Навіщо? Ти ж знаєш, що це не допоможе. 

(Харві стискає таблетки в кулаці. Він різко кидає їх у раковину, змиває водою. Дихає глибоко, розлючено.) 

(Йде до вітальні. Сідає на диван. На столі лежать документи. Справи, які він веде. Фотографії вбитих. Один із знімків – труп Френкі, того самого інформатора. Харві вдивляється в нього.) 

(Дістає телефон, довго дивиться на екран. Нарешті набирає номер.) 

Фальконе (по телефону, спокійно, з легкою посмішкою):
— Ти довго думав. 

Харві (хрипко):
— Я хочу знати… що буде далі. 

(Коротка пауза. Потім Фальконе сміється, але не насмішливо – швидше тепло, ніби він уже знає відповідь.) 

Фальконе:
— Завтра о дев’ятій. Ресторан «Чіанті». 

(Клік. Гудки. Харві опускає телефон. Його пальці мимоволі ковзають по монеті.) 

(Камера повільно наближається до його обличчя. В очах – боротьба.) 

(Різкий перехід: кадр монети, що крутиться на столі… І чорний екран.) 

--- 

КІНЕЦЬ СЦЕНИ.