Глава 7

Урок заклинань почався з короткого вступу професора Флитвіка — маленького чоловічка з жвавими очима, який виглядав так, ніби його захоплення магією перевершувало навіть розмір його тіла. Він пояснив основи заклинань, але я була настільки зосереджена на тому, що мене оточує, що майже не чула його слів. У голові крутилися інші думки: як моя присутність, моя історія, моя стать можуть змінювати стосунки з людьми в цьому новому світі.

Спершу все здавалося досить простим. Рон сидів поруч зі мною, жартував, намагаючись розрядити обстановку. Він здавався доброзичливим, як завжди, і його звичка трохи нервово сміятися під час нових завдань була для мене свого роду віддушиною. Але я помічала щось інше в його поглядах — час від часу він дивився на мене так, ніби не знав, як поводитися. Він, здається, не очікував, що Гаррі Поттер, легендарна постать, про яку йому стільки говорили вдома, буде дівчиною. Це, безсумнівно, збивало його з пантелику.

Герміона ж ставилася до мене зовсім інакше. Вона була розумницею, і це було очевидно з перших хвилин нашого знайомства. Але тепер я відчувала, як між нами з’являлася легка напруга. Їй було важливо бути кращою в навчанні, бути першою, і вона часто поглядала на мене з ледь помітним викликом в очах. Можливо, вона бачила у мені конкурентку або просто відчувала, що я отримала надто багато уваги через мою історію — через те, ким я була, ще до того, як ступила ногою в цей світ.

Але справа була не тільки в навчанні. Я помічала, як інші учні теж ставилися до мене інакше. Усі вони знали легенду про хлопчика, який вижив, і тепер намагалися звикнути до думки, що Гаррі Поттер — дівчина. Їхні погляди підказували, що це не просто сюрприз, а й питання, як ця зміна вплине на те, ким я стану в майбутньому.

Проте найскладніше було з Роном. Ми часто сиділи разом на уроках, і він, здавалося, намагався бути поруч, допомагати мені й жартувати, але я відчувала, що між нами виникла якась незрозуміла напруга. Він часом дивився на мене, як на щось більше, ніж просто друга — можливо, сам не усвідомлюючи цього. Це були короткі, майже незначні моменти, але вони залишали після себе відчуття, що щось змінювалося. Він усе ще намагався бути звичайним, простим хлопцем, але час від часу я помічала в його очах щось інше — зацікавленість, збентеження, які він, здається, не міг контролювати.

Це змушувало мене задуматися. У моєму минулому житті я мала справу з такими ситуаціями — дещо доросліші відносини, романтичні стосунки, але тепер усе було інакше. Я знову була підлітком, але з душею дорослої жінки. І те, як я сприймала увагу Рона, було зовсім іншим. Я не була наївною, я бачила, як він на мене дивиться. Але водночас я відчувала відповідальність. Я не могла дозволити цим почуттям керувати нашою дружбою. Бо тепер нам було важливо щось більше — знайти себе в цьому магічному світі.

Герміона, хоч і була дуже допитливою і в певній мірі контролюючою, сприймала мене здебільшого як суперницю, але іноді я помічала в її очах інше — щось схоже на захоплення. Можливо, те, що я була дівчиною, в якій поєднувалися сила й слабкість, ставало для неї несподіваним прикладом. Її наполегливість завжди вирізнялася на фоні інших, але тепер вона ніби бачила в мені якусь загадку, яку хотіла розгадати. Я відчувала, що вона намагається зрозуміти мене краще, зрозуміти, як я поєдную свої різні ролі — героїні, учениці й просто людини, яка шукає своє місце.

Усе це створювало тонку павутину стосунків, де кожен із нас намагався зрозуміти, як наші ролі й очікування змінювалися через мою присутність. У моїй голові з’являлися питання, які я не могла так легко розв’язати. Як я можу залишатися вірною своїм принципам, залишаючись собою, коли інші бачать у мені щось більше? І що буде з нашою дружбою, якщо ці почуття, зокрема Рона, зміняться ще більше?

Після уроку заклинань ми втрьох йшли довгим коридором до наступного класу — зіллєваріння. Герміона швидко переглядала конспекти, не випускаючи можливості показати, що вона готова до всього, що нас чекає. Рон жартував, хоча й виглядав трохи розгубленим, особливо після того, як не зміг виконати заклинання так швидко, як інші. А я просто спостерігала за ними, намагаючись знайти рівновагу між новими почуттями й старими інстинктами.

Я знала, що наші стосунки тільки починаються, але вже зараз відчувала, як багато залежить від того, як я поводитимусь далі. Стосунки між нами — між друзями, між учнями й людьми — завжди були складними. І хоча ми лише на початку шляху, я знала, що ці відносини, наші почуття й дружба змінюватимуться разом із нами.

Наступний урок був зіллєваріння — перший у нас із професором Снейпом. Я йшла туди з відчуттям, що цей предмет може стати для мене серйозним випробуванням. Усі говорили про його складність, і хоча я завжди була людиною, яка любила виклики, тепер я почувалася дещо напруженою. Рон і Герміона йшли поруч, але їхні настрої були різні: Рон явно хвилювався, тоді як Герміона, як завжди, була впевнена в собі, тримаючи підручник біля грудей так, ніби це був її рятівний круг.

Ми спустилися до підвалів, де розташовувався клас зіллєваріння, і вже на порозі я відчула холод і важкість атмосфери. Приміщення виглядало темним і сирим, а полиці вздовж стін були заставлені різноманітними пляшками й банками з інгредієнтами, що виглядали підозріло. У повітрі висів важкий запах трав і хімічних сполук. Це місце ніби саме по собі було вже викликом — похмуре й таємниче, точно відбиваючи настрій того, хто тут викладав.

Професор Снейп стояв біля свого столу, його погляд був колючим і пильним. Як тільки ми увійшли, він мовчки спостерігав за кожним із нас, наче вже вирішив, хто на що здатен, і для більшості з нас це був не найкращий вирок. Його темна мантія робила його ще більш грізним, а тонкий, гострий голос, коли він нарешті заговорив, підкреслював кожне слово з такою чіткістю, що відразу ставало зрозуміло: він тут не для того, щоб бути нашим другом.

"Я не очікую, що багато з вас зрозуміє тонке мистецтво зіллєваріння," — почав він своїм низьким голосом. "Для цього потрібно мати не тільки талант, а й терпіння, увагу до деталей і здатність концентруватися. Однак, ті з вас, хто не здатен до цього, швидко виявлять свої обмеження."