Розділ 24

"Як це розуміти?"

Я написала саме те запитання, що наразі крутилося в мене в голові та на яке я не могла знайти відповіді. Ні логічної, ні спонтанної. Серед списку людей, котрі вітали мене з цим особливим днем у моєму житті, затесалася одна персона, від якої я не очікувала цих привітань. Ні привітань, ні чогось іншого. Ні сьогодні, ні взагалі. І саме ця особа була ініціатором того, щоб між нами все зникло. Спілкування в будь-якому вигляді, враховуючи обмін повідомленнями.

"Я не забула, що у тебе сьогодні весілля, і я бажаю тобі всього найкращого тепер вже з твоїм офіційним чоловіком. І так, я тобі вдячна за все, що у нас було, і так, я справді тебе люблю."

Гаразд, перше смс можна було скинути на те, що людина перебувала на емоціях. Написала це повідомлення, а потім пожалкувала про своє рішення. Дивлюся на час, коли прийшло перше смс - минуло дві години. За сто двадцять хвилин точно реально заспокоїтися, на якому б емоційному сплеску ти не знаходився. Отже, ці повідомлення були написані в притомному стані, сформульовані в голові, напевно, не один десяток разів, а після перекочували з голови у смартфон, перетворившись у літери, по яких я наразі пробігалася очима.

"Хіба люди, які люблять, так вчиняють?"

Цим неочікуваним абонентом виявилася Лера, та сама Лера, з якої ми не те що побили горшки, а розвалили цілі оранжереї, саме тому мене вразили ці повідомлення. Від будь-кого іншого я б сприйняла такого роду смс як щось цілком нормальне, нічим не примітне, та, звичайно, не від подруги, яка вже носила звання "екс" і яка самотужки виштовхала мене зі свого життя. При чому в прямому та переносному значенні цього слова, адже ляск дверей, котрі її мати захлопнула за мною, досі стоїть у вухах.

"Якщо чесно, то я хотіла одним повідомленням дві фати зловити"

"Це ж які?"

Що ж, як мінімум, дівчині вдалося мене відвернути від думок про Артура та його критично дивну поведінку, а ще я рада була тому, що до квартири їхати ще хвилин двадцять так точно, тому можу добитися до істини, чому Лера йде на примирення. А саме на це було схоже, відштовхуючись від крайнього повідомлення. Вона починала жартувати, а це вже ознака того, що бажає налагодити місток.

"Схоже, і справді в цьому замішаний Ринат... Я спочатку тобі не повірила, а зараз... Він максимально дивний. Кудись зник, слухавку не бере, і відправив тільки одне смс за майже три тижні своєї відсутності. Загалом, я не знаю, що сталося, та хотіла б перед тобою вибачитися. Пробач дурепі, мала, мені капець як соромно. Готова спокутувати свою вину будь-яким чином, будь-яким покаранням, яке ти мені загадаєш."

Я вже було хотіла відповісти, що вибачаю, запропонувати вже завтра десь перетнутися та випити кави миру, як згадала ще дещо, що змусило мої губи залишатися однією рівною лінією, хоч буквально секунду тому куточки губ перлися догори, ще б трішки й перетворилися в повноцінну усмішку.

"А стосовно Рината ти нічого не хочеш сказати? За це тобі не соромно?"

"Я ж написала, що, скоріш за все, помилилася, що мій брат не такий пухнастий та добренький, як хочеться видатися, та братів як і батьків не вибирають. Ти ж сама це прекрасно знаєш, Емі."

"А я не про твого брата, а про іншого Рината, з яким я познайомилася в клубі, а потім він переметнувся до тебе. Хіба ти тоді зробила не все від себе залежне, щоб він дістався саме тобі? Щось типу оголених фото, шалених обіцянок зробити в ліжку ТАКЕ, про що він до кінця життя не забуде. За це ти теж хочеш перепросити?"

Лера, бажаючи того, чи ні, але зачепила тему мого рідного батька, коли писала про "ти ж сама це прекрасно знаєш", натякаючи на те, який він "неймовірний" татко, і цим зробила самій собі гірше, адже це знову розпалило вогонь ворожнечі до дівчини. Ненавиділа я батька, а під перехресний вогонь потрапляла Лерка.

"Той імбецил, котрий нажерся і йому було плювати, кого затягнути до себе в нору?"

Плювати, але чомусь саме ти поперлася в цю нору. Отже, не такий вже й імбецил? Отже, не така вже й нора?

"Я, звичайно, хочу з тобою помиритися, Емі, але за цей випадок я вибачатися точно не буду. Рахуй, що я врятувала тебе від покидька, який обтер би об тебе свої ноги та пішов далі. Бо в нього таких як ти сотні, а ти на той момент була максимально відкритою дівчинкою, дуже доброю та щирою, яка б ще довго відходила від цього мачомена конюшного розливу."

Друге смс прилітає мені на смартфон, і вдруге я не відповідаю, хоча бачу особливо і не треба поспішати, бо Лера не закінчила, три крапочки під іменем дівчини що так вистукували на екрані мобільного. Вона щось активно записувала.

"І хто тобі сказав, що я відправляла цьому дурню свої оголені фото? Обіцянки-обіцянками, але ні оголених фото, ні оголеної мене цей Ринат так і не отримав."

"Як це ні?"

Ось тут я вже не змогла спокійно всидіти, сама настрочивши повідомлення. Лера ж сама мені розповідала, що вона з ним, та і в різних позах, та і стільки разів...

"Отак це ні. У мене не було з ним сексу. Все те, що я тобі розповідала, було брехнею, вигаданою моєю бурхливою уявою, і зроблено це знову ж таки заради тебе, щоб ти відмовилася від цього імбецила й назавжди про нього забула. Кращого варіанту, ніж видати те, що він проміняв тебе на мене і не знайти, тож я ним і скористалася. Варіантом, а не тим придурком. Та ні про які голі фото я тобі ніколи не казала. Я взагалі таким особистим контентом ні з ким не ділюся, адже потім можна за секунду посивіти, коли хтось з рідних чи близьких зайде в інтернет, а там фоточка Лерочки висить на рандомному сайті. В чому мати, так сказати, народила. Так що ні, цього я точно не могла тобі сказати. Тоді в мене питання - звідки ти це взяла про ці фотки?"

"Ріта сказала..."

Чесно відписую, а сама допетрати не можу навіщо їй брехати.

"Чудово! А що ще Ріта сказала?"

"Що про це все ти їй розповіла особисто..."

А тепер розумію, що ні чорта не клеїться...

"Ти, звичайно, можеш їй повірити, твоє право, але якщо ти віриш в це більше, ніж в те, що я тобі тільки що написала, то не бачу сенсу надалі спілкуватися..."