34. Лукʼян

Коли я побачив її відповідь, чомусь аж боляче стало. Ніби я відчув її біль. Це було дивне нове відчуття. Ні, я не хотів робити Карі боляче, нваіть якщо вона робила боляче мені. 

Але ці листування до добра не доводили, ми тільки більше сварились. Треба було поговорити вживу. Поки я думав, як краще сформулювати думку і не продовжити сварку, до мене постукала секретарка. 

Я якраз тільки-тільки прийшов з того ресторану. Майже зірвав зустріч через її клятого боса… 

— Вибачте, я намагалась перевести вам виклик, але ви не відповідаєте…  — сказала вона.

— Так, Ангеліно, заходь, слухаю, — я заблокував екран і перевів погляд на мою секретарку.

— До вас телефонує батько, — сказала вона. 

— Добре, зʼєднай, зараз візьму слухавку, — я кивнув.

Ангеліна вийшла і за мить службовий телефон знов загорівся з викликом, я звук так і не включив. Зітхнув і взяв слухавку.

— Так, слухаю, батьку, — відповів я.

 —  Андрій сказав, що ти був якийсь неуважний під час вашої зустрічі, — одразу почав батько.  — Знов якісь проблеми?

— Пробач, нічого такого. Я просто відволікся, — я ледь насупився і неохоче додав: — Там була моя дівчина зі своїм босом. Більше таке не повториться.

 — Я так і знав, що в тебе через неї будуть клопоти, — зітхнув батько. — Але взагалі-то я з іншого питання дзвоню. Незабаром у фірмі буде аудит, треба сказати бухгалтерам усе перевірити, щоб не було до чого приколупатися, і ти сам теж займися документацією. Бо вибори на носі, нам не можна допустити ані найменшої помилки. 

— Добре, я все перевірю, — відповів я. Не став знову заводитись через Кару, не хотів сваритись ще й з батьком. — Все буде добре, обіцяю. На звʼязку…

Коли ми договорили, я подзвонив бухгалтеру і викликав до себе: треба було все проконтролювати і побачити, що у нас дійсно не було ніяких проблем. Не встиг і оком моргнути, як вже була майже шоста. Але ми принаймні завершили важливу частину роботи і у бухгалтерії було над чим працювати. 

Я сказав їм лишитись сьогодні довше і продовжити. Хтозна, коли почнеться той аудит. Пообіцяв доплати.

Сам же ще опів на шосту виїхав з роботи. Треба було виїхати раніше, але запрацювався. По дорозі купив букет білих троянд. А потім поїхав до офісу Кари. 

Подумав, що може все ж треба було відповісти їй на повідомлення. Вже дістав телефон, коли побачив, що Кара зі своїм шефом знову виходили разом.

Так, головне не зриватися…

Я також вийшов з машини і дістав з заднього сидіння букет. Потім у мене був вибір, або підійти до них, або чекати на Кару. 

Я дуже хотів підійти, але не знав, чи втримаюсь, якщо підійду… 

Тому став біля машини і просто дивився на них, очікуючи, коли Кара мене помітить. 

Спочатку вони з тим придурком не помічали мене. Вони про щось розмовляли, він притримав її під руку, коли вона обходила калюжу. Потім Кара повернула голову і побачила мене. Відразу ледь відсторонилася від свого шефа, попрощалася з ним і пішла до мене, а він рушив до своєї машини. 

 — Привіт, — усміхнулась Кара, підходячи до мене. Виглядала вона задоволеною. 

— Привіт, це тобі, — я простягнув їй букет. — Я дуже ревную. Зараз ледь втримався, щоб не підійти. Він тримав тебе під руку… 0ozAqWsJ

***
Привіт) Ось і чергова глава! Будь ласка, поставте книзі сердечко і додайте її до бібліотеки, щоб не загубити! 

Якщо ви ще не зареєстровані на букнет, це можна зробити за один клік через пошту чи фейсбук, і тоді ви зможете додати книгу до бібліотеки і поставити їй сердечко, щоб точно не загубити її! 

Також чекаю на коменти)