2-7

2.

Мене звати Лора, - промовила жінка, сідаючи поряд.

Дуже приємно. Я, Рита, - була моя відповідь.

Справа в тому, що мій чоловік не він, - почала жінка. Ми розлучилися більше п’яти років тому, він був досить скупим і завжди п’яний, а сім останніх тижнів це не він це зовсім інша людина.

Лора подовжила, а я слухала на одному подиху боячись її перебити.

Він прийшов восьмого червня – це день наших заручин, приніс квіти та пляшку шампанського і повідомив, що він вибачається що не зміг забрати дітей у п’ятницю тобто вчора, бо у нього були невідкладні справи.

Вже тут почалися дивні речі, по-перше він вже давно не забирав когось з дітей у п’ятницю, а тут дітей та я списала це на те, що він просто неправильно сказав; по-друге квіти і шампанське після розлучення про це не могло бути й мови. Та дивина продовжувалася. Він прийшов о дев’ятій годині, коли зазвичай у суботу в цей час він або «качається у ліжку» після важкої праці, або «спить мертвим сном» після «свята життя», яке у нього трапляється останнім часом все частіше і частіше. Він приходив у суботу після першої години і брав завжди одну меншу дитину, а п’ятнадцятирічний його абсолютно не хвилював, він вже дорослий.

А зараз мій колишній чоловік стверджує, що Саша – так звати найстаршого сина, єдиний чоловік у домі і повинен дбати про менших і допомагати мамі.

В той перший день він ще приніс дітям піцу, мовляв піца у суботу – це найкращий сніданок. Діти з ним погодилися і мої сирники виявилися нідочого.

А мене попросив зробити кави. Я зробила, як звичайно у велику кружку, тоді він попросив – це не прийнятно для нього, зібрати дітей котрі пробудуть у нього до дев’ятої години вівторка.

Я була шокована цим всім, тому запитала: - котру дитину тобі зібрати? – діти мовчки їли піцу, малі захвилювалися, а старший залишився байдужим, знаючи, що його це не стосується.

Та він посміхнувся і підморгнув дітям, а тоді дивлячись на мене серйозно мовив: - мама погано виспалася, і їй потрібно відпочити, а мені сказав, щоб я зібрала усіх трьох.

Моєму здивуванню не було меж, адже усіх трьох він не брав ніколи, діти раділи, а швиденько їх зібрала поки він не передумав.

Третя дивина була, та що він викликав таксі, як виявилося пізніше він з’їхав від батьків і купив квартиру у новобудові.

Все що відбувається у нас зараз це з розділу містики.

У вівторок він повернув дітей не тільки в обновках, а й з цікавими для кожного забавками, в додачу два величезні пакети з харчами. Затим він знову вибачився, що привіз дітей не о дев’ятій як домовлялися, а об одинадцятій і в знак цього маленького недорозуміння він простяг мені французьку туалетну воду, а ще гарний кофейний сервіз, і попросив, коли він буде навідуватися робити йому каву в ці чашки.

Два тижні підряд він приходив що п’ятниці, а тоді почав приходити, точніше приїзджати на новому з салону автомобілі, який недавно придбав. І це теж не аби який доказ того, що ця людина не є моїм чоловіком. Справа в тому, що Саша не спроможний водити автомобіль, є такі люди яким цей вид діяльності виявляється не під силу, Саша був саме з такої категорії людей.

Жінка поринула в мовчання.

Не бачу нічого дивного, - почала я, - ваш чоловік, можливо, хоче повернутися до вас і жити з вами і з дітьми.

Ви, не зрозуміли, все що він робить, це не притаманно йому, він і ходить не так, і дивиться не так, а такі високо моральні вчинки взагалі не для нього і не про нього, він живе за принципом «щоб мені було добре», це не він.

Я маю вам довести, що це ваш чоловік чи довести протилежне.

Так, - мовила Лора.

А, що він робив до того як став «іншим»? – запитала я, щоб мати уявлення з чого почати.

Він у моєї тітки зі сторони батька робив такі-сякі ремонтні роботи місяці два.

В такому разі мені адресу тітки, адресу чоловіка, і як тільки у мене будуть якісь дані я зателефоную.

Я дістала записника і ручку і простягнула Ларисі. Вона гарним каліграфічним почерком написала мені, адреси з телефонами та дати народження.

3.

Мене цікавило тут все, я вже знала. Що зараз робитиму, я планувала свої дії йдучи до стоянки таксі.

І поки я добралася додому, я вже мала план дій.

Ситуація була двояка, з одного боку - вона має ідеального чоловіка, а з іншого – чому так змінився, або де подівся.

У записнику я побачила дві фотографії, вочевидь вони були у неї в телефоні і вона вирішила їх роздрукувати і залишити мені. На звороті кожної з фото стояла дата 25.07.2005 та 09.08.2019, я розвернула фото і побачила Ларису з її судженим. Чоловік на обох фотографіях був той же, і разом з тим тут було щось не те, та що саме я не розуміла.

Я записала на два окремих листочки адреси та відомості про тітку з дядьком та чоловіка, і пішла до сусідів по площадці. Натиснула на дзвінок і чекала коли мені відчинять.

Двері мені відчинив Роман, високий чорнявий чоловік з широченними плечима, він колись професійно займався плаванням і цей розворот плечей, котрий є лише спортсменів залишився, йому було під сорок.