Деградація [ukrainian translation]

twenty nine ~ 124 days

Song: A Fine Frenzy - Near To You

***

‒ Ти збираєшся запросити мене на побачення?

‒ Ти б погодився?

‒ Спробуй і ти дізнаєшся.

***

Спершись на його торс, лежачи на руках і переплітаючи наші пальці, я дивлюся на схід сонця над кладовищем.

‒ Луї... Треба йти.

Я відчуваю його дихання на своїй шкірі.

‒ Ні.

‒ Ти засинаєш.

‒ Це не так.

Я відчуваю, як він посміхається мені в шию, його губи торкаються моєї ключиці.

‒ Так.

Він мене все ще гойдає, мені важко боротися зі сном. Коли ми проходимо через кладовище, я мало не засинаю дорогою. Як він взагалі тримається? Проспавши всю ніч, я все ще вмираю. Він відкриває мені двері й кладе ковдри на заднє сидіння, перш ніж сісти в машину. Повторюю всі його рухи, тому що ми відмовляємося роз'єднувати зап'ястя. Він акуратно пробирається до свого сидіння, а я тяжко падаю на своє. Він поклав свою руку на мою, а я мовчки дякую творцям Range Rover за те, що вони зробили автоматичну коробку передач. Машина повільно рухається, а я дивлюся на краєвид. Він продовжує гладити мою руку великим пальцем, і коли ми нарешті паркуємося на задньому дворі, я роблю все можливе, щоб не заплющити очі й не заснути тут же. Ми обидва виходимо з авто. Він спирається на машину, а я притуляюся до нього, починаючи розв'язувати нам зап'ястя.

‒ Ти не залишишся зі мною?

— Не сьогодні.

Коли наші руки нарешті звільняються, він обхоплює мою талію, тримаючи шматок тканини між пальцями. Він тягне мене ближче, а я не опираюся.

‒ Чому ні?

‒ Тому що тобі потрібен сон.

‒ Ну, будь ласка.

Коли він так на мене дивиться, то шалено важко встояти. У мене тільки одне бажання: взяти його за руку, піднятися по кам'яних сходах і заснути на його руках. Але я не можу. Він не спить, коли я поруч, хоча наші зап'ястя й будуть зв'язані шматком тканини. Він не зможе так легко подолати свої страхи.

‒ Тобі потрібно відпочити.

Він заплющує очі і підходить до мене, притискаючись своїм чолом до мого.

‒ Я знаю.

Це був тихий шепіт. Ми обидва знаємо, що йому потрібен час. Наша подорож буде повільною й довгою, проте я знаю, що у нас все вийде, але зараз йому потрібно спати. Кілька хвилин стоїмо біля машини, не маючи ні найменшого бажання розлучатися. Ні він, ні я. Він гладить мене по спині, а моя голова лежить на його плечі. Дивлюся на його профіль. Я ніколи раніше не помічав родимки на його щелепі. Проводжу по ньому кінчиками пальців.

‒ Я думав... ‒ він дивиться на мене зверху вниз, а я знову відчуваю себе дурником. Кусаю губу. ‒ Можеш дати мені свій номер телефону?

Відчуваю себе підлітком який фліртує вперше в житті. Не знаю, як це пояснити, але він мене дестабілізує. З ним я відчуваю, що живу вперше.

‒ Ти збираєшся запросити мене на побачення?

Я піднімаю брову.

‒ Ти б погодився?

Він притягує мене ближче до себе.

‒ Спробуй, і ти дізнаєшся.

***

Лежачи на ліжку, я не спускаю очей з маленького папірця в руках. Гладжу папірець, який тримаю в руці. Проспав цілий день і не пішов на пари. Я прокинувся годину тому й весь цей час думав про нього. Про нього і про ніч, яку ми провели разом. Про ніч, яку він подарував мені, відкривши себе переді мною. Найкраща, яку я пам'ятаю. З тих пір, як я з ним, відчуваю, що можу втратити його в будь-який момент. Ніби він може закритися в собі будь-якої миті. Нічого точного в цьому немає, стабільності немає. І я думаю, що мені це подобається. Завдяки цьому кожна наша розмова для мене на вагу золота. Кожна мить, проведена разом, безцінна.

Я бив його, ображав, давав ляпаса, кидався на нього, цілував. Ми спали, готували, зв'язали зап'ястя. Нам знадобився весь цей час і всі ці події, щоб просто обмінятися номерами телефонів. Ніщо не має сенсу. Навколо нього нічого не має сенсу. І ніколи не матиме. Ми пишемо свою історію. У повному безладі. Але кого це хвилює?

Я довго думав, як записати його в списку контактів.

Гаррі чи Анонім.

Зрештою, я вибрав підпис того, що він пише після своїх слів. "Г."

✉️ Гаррі Стайлз, ти б пішов зі мною на побачення?