Діана. Як стати принцесою

Розділ 5

  Свою образу Діана зганяла на няньках та покоївках, начебто жінки, які за помірну оплату служили в аристократичній родині, були винні у тому, що пані віконтеса зрадила свого чоловіка. Няньки скаржилися Джонні Спенсеру, казали, що наймолодша з його дочок – вперта і норовлива, як молода конячка. Джонні сумував, але не міг карати власних дітей за погану поведінку. Він відчував, що сам винен у тому, що сім’я розвалилася.

  Його занепокоєність помітила сама королева.

  Єлизавета ІІ увійшла до сандрінгемської конюшні якраз тоді, коли там знаходився Джонні Спенсер. Вдягнена в коротку куртку, штанці військового покрою та чоботи для їзди верхи, вона вибирала коня для майбутнього виїзду на полювання. Єлизавета зналася на конях. Вона зупинилася біля вороного жеребця, скинула рукавичку і голою долонею поплескала блискучий бік коня. До речі, для привітання підданих вона завжди вдягала рукавички.

  Джонні поспіхом наблизився до королеви, став на крок позаду, і коли Єлизавета звернулася до нього, почав описувати їй чудові якості жеребця. Королева задоволено кивала і час від часу вставляла слушні зауваження.      

  - Тож вирішено. У день полювання я поїду верхи на цьому коні. Підготуйте його, – наказала вона.

  Королева вже збиралася вийти з конюшні, коли раптом звернула увагу на похнюпленого віконта. Вона знала Джонні з тих часів, як він був конюшим її батька, тож вирішила трохи підбадьорити чоловіка, близького до трону.

  - Джонні, що з тобою? Маєш проблеми? – запитала вона, чемно похиливши голову набік.

Звісно, вона чула про скандальне розлучення подружжя Спенсерів.

  - Мене дуже тривожить моя молодша донька, Діана. Вона дуже важко переносить розлучення батьків. Взагалі вона – добра і лагідна дівчинка, але останнім часом постійно плаче й вередує. Не знаю, що й робити з нею... – Джонні скрушно зітхнув і розвів руки у сторони.

  Єлизавета ввічливо посміхнулася, але її темні очі залишалися холодними. Вона не розуміла людей, які скаржаться або влаштовують драми. Сама вона виросла у родині, де між батьками існувало кохання, але не було прийнято виказувати його. Одружилася Єлизавета з кохання, про це знали усі. Але ніхто не знав, чи була вона щасливою. На обличчі королеви часто сяяла усмішка, але то була скоріше чемна, а не щаслива усмішка. Втім, Єлизавета розуміла, що монарша милість робить підданих щасливими. Вона промовила:     

  - Джонні, я хочу запросити тебе і твою наймолодшу доньку до палацу, на чай. Тобі повідомлять, коли у мене буде вільний час.

  Через кілька днів у котедж, де жили Спенсери, принесли запрошення від королеви. Саме запрошення було надруковане на цупкому прямокутному папірці кольору слонової кості; а ім’я віконта Елторпа та його доньки, місс Діани, – вписане від руки прегарним каліграфічним почерком якогось з королівських секретарів.

  Старші доньки заздрили, хоча й вітали Діану з такою честю. Але сама дівчинка несподівано відмовилася.     

  - Не піду! – вигукнула вона.

  - Чому? – здивувався Джонні.

Сестри теж вражено витріщилися на Діану. Вони ніяк не могли збагнути, чому вона відмовляється.

  - Бо у мене болить голова, – дівчинка склала руки на грудях і закопилила губи.

  - Діано, ти здуріла? Тебе сама королева запрошує! – вигукнула Джейн. – Це неабияка честь. До королеви можна піти і з головним болем. Потерпиш.

  - Не хочу! Не піду! – вередувала дівчинка.

  - Діана просто дурепа, – зневажливо промовила Сара.

  Протягом наступних кількох годин Джонні на усі лади умовляв доньку. Але не досяг успіху. Довелося відмовитися від королівського запрошення. Джонні пояснив свою відмову тим, що Діана нібито тяжко захворіла. А сестри ще довго ходили ошелешеними.   

  - Я б, на твоєму місці, нізащо б не відмовилася попити чаю з самою королевою, – сказала Сара.

Діана відрубала:

  - Ти ніколи не опинишся на моєму місці. Сиди на своєму.

Сара не сподівалася такої відповіді. 

  - Яка ти... – вражено пробурмотіла вона. – Пихата, наче герцогиня!

  Відтак у Діани з’явилося нове сімейне прізвисько: Герцогиня. Дівчинка раділа. Краще бути Герцогинею, ніж Жабенятком.

  Діані вже виповнилося десять, а братику Чарлі – сім років. Батько завжди, коди дозволяла робота, власною персоною вранці відвозив їх до школи, яка знаходилася у найближчому містечку, і забирав після уроків. Старші сестри вчилися в закритих школах і бували вдома лише на канікулах.

  Діана воювала з няньками. Правда, її підбурювала Сара, коли бувала вдома. Одного разу Діана поскаржилася, що нова нянька змушує її вкладатися у ліжко рівно о дев’ятій вечора, а Сара порадила:

  - Кинь її черевики собакам. Хай погризуть.

  Діана так і вчинила. Вона тайкома пробралася у кімнату няньки і викрала пару черевиків. А потім, у сірих сутінках та вечірній прохолоді, яка наповзала з річки, дівчинка дісталася до королівської резиденції. Вона знала місце, де груми вигулювали улюблених коргі королеви. Там вона і покинула няньчині черевики. Та ще й зловтішалася поки поверталася додому: уявляла, як коротконогі королевині собачки будуть тріпати у зубах взуття, та реготала.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше