Видатний полководець Костянтин Острозький

КОСТЯНТИН ОСТРОЗЬКИЙ (1460- 11 вересня 1530)

Лицар, полководець, нащадок роду, який сягає корінням у сиву давнину хоробрих сарматів, що закарбувалося на родовому гербі золотою острогою.

Князь  Костянтин Острозький -  найвидатніший полководець 16 століття. За 35 переможних битв сучасники порівнювали його з великими стратегами античності називаючи Ганнібалом, Пірром і Сципіоном руським та литовським. Найвеличнішою перемогою Острозького стала битва під Оршею, що відбулася 8 вересня 1514 року. Про неї досі пам'ятає вся Європа.

Але життя Констянтина складалося не лише з перемог. Так, у 1500 році він  зазнав поразки, намагаючись запобігти нашестю московитів та потрапив у полон до царя Івана III. За 6 років ув'язнення він добре усвідомлює наміри Московії будувати свій "третій Рим" та ретельно вивчає тактику їхнього війська. Він погоджується служити новому царю  Василію III, але під час чергового огляду "свого війська" на прикордонні втікає на Батьківщину.

Московія, попри укладений у 1508-му році "вічний мир", шмат за шматом відриває землі Великого Князівства Литовського.

У 1514 році починається війна за Смоленськ.

Арена битви розгорнулась біля річки Кропивна -лівої притоки Дніпра, що під Оршею. 80-тисячне військо московитів втричі переважало русько- польське-литовське військо, об'єднане під булавою Острозького. Московська рать складалась з помісних дворян, що мусили служити царю. Здебільшого це була кіннота у товстих строчених ватних кафтанах та високих шапках, з бершидами, чеканами, палашами та шестоперами. А об'єднане військо Великого Князівства Литовського складалось з високооплачуваних лицарів-професіоналів та було не багаточисельним, проте функції кожного були чітко визначені. Острозький ретельно розробив стратегію військової операції.

Після кількох розвідок боєм, він розпочав переговори з московскими боярами. Це був лише відволікаючий маневр, бо тим часом на річці було розгорнуто понтонний міст з бочок і важка кіннота швидко переправилась на інший берег.

Коли переговори закінчились, перед московитами неочікувано стали ряди Литвинських військ. Московські самовпевнені бояри, не погодивши свої дії один з одним, почали масовану атаку. Литвини почали відступати, а московити радісно кинулись навздогін. Відступ виявився пасткою- противника повели по вузькій стежині для того, щоб розстріляти артилерією. Після цього  Литвинські частини стрімко  контратакували основні частини ворога. Лівий фланг противника повністю знищили. Решта втекла або потонула. У полон потрапили тисячі людей, серед яких 612 представників московської знаті разом з командувачем московської армії Михайлом Булгаковим та Іваном Челядніним. Ті, що вижили, в Москву повернулись лише через 38 років. Військові сили ворога були обезголовлені.

Оршанська битва переламала хребет багаторічній навалі Московії. Князь втілив унікальну систему оповіщення багатотисячного війська хоругвами  та зв'язковими. Запорукою перемоги стала злагоджена робота всіх родів військ: піхоти, важкої та легкої кінноти, артилерії, розвідки та інженерних військ. Наступні 22 роки воєн на східному фронті не було.

У 2017 році Україна, Литва та Польща назвали підрозділ багатонаціональної військової бригади іменем Великого Гетьмана Костянтина Острозького.

А 30-механізована бригада  Сухопутних військ ЗСУ, яка виконує свій обов'язок у новітній російсько-українській війні, отримала ім'я Князя Костянтина Острозького у 2018 році.

Костянтин Острозький, гетьман Великого князівства Литовського, переможець у битві під Оршею, один з будівничих столиці Вільна (Вільнюса), був похований в Успенському соборі Києво-Печерської Лаври. Більше того, його син в одній ніш собору на місці усипальниці спорудив на честь батька унікальний надгробок в дусі італійського Відродження, який дожив до 20- го століття, хоча й за окупації території України московитами не був повністю знищений, але поступово свідомо затирався з пам'яті (мармур зафарбовували, частини скульптури відбивали, затуляли прибудовами). Крім того, в тому ж таки Успенському соборі могли бути поховані й інші князі Великого Князівства Литовського. Все це зникло разом зі знищенням собору московитами  в 1941-му. Це до теми нашої спадщини. Москва доклала дуже багато зусиль, щоб ми не сприймали Велике Князівство Литовське, як невід'ємну частину своєї історії. І не знали елементарних речей.