глава I

Мене розбудило сонце, вчора я забула закрити вікно шторами тому зараз на моє обличчя світило сонце змушуючи прокинутися. Годинник на телефоні сказав що зараз тільки шість годин ранку. Якби сьогодні не потрібно було б іти до школи то можливо би я повторила б домашнє завдання, але сьогодні нікуди йти не потрібно. Тому залишившись в ліжку дівчина лягла далі 

"Хммм, до приходу батьків десь півтори, дві години і що ж мені все таки робити. Я ж зараз не засну"

Все таки я взяла телефон і включила свій улюблений серіал, додивитися якого вєе давним давно не можу 

Серія майже закінчилася, коли двері легенько прочинилися і в кімнату зайшли мої матьки. Це мама Аннабет Лаунчер і батько Джозеф Лаунчер. Найбільш часто я чую що схожа на батька і його сім'ю, характером, волоссям, а також фігурою. Мені повезло з такою фігурою, може здатися що я хвалюся але часто помічаю на собі погляди хлопців. А від матері я успадкувала риси обличчя і частково характер. 

Відкривши двері і зайшовши до кімнати можна було не помітити як на їхньому олбичі появилось здивування тому що я не сплю, а я лише посміхнулася і вийняла наушники з вух і виключила телефон.

Батьки підійшли до ліжка, а мама одразу кинулася з обіймами. Я вже думала що вона мене задушить і я не доживу до свого вісімнадцятого дня народження. Але вона мене відпустила і я змогла нарешті вдихнути свіжого повітря. Слідуючим мене обняв тато, що дуже мене здивувало тому що зазвичай якщо папа мене або маму обіймав то це траплялося щось просто паранормальне, або як говорит мама "щось у лісі сдохло" адже зазвичай Джозеф Лаунчер був спокійний і стриманий на емоції та слова. Я навіть інколи дивувалася як така драйвова і непосидюча Аннабет Фіунчер могла закохатися в тата і одружитися з ним

- Мені не віриться що моїй, тобто нашій донечці уже чотирнадцять років - мама уже присіла біля мене на ліжку а тато присів на стільчику

- Ще не чотирнадцять, через дві години та одинадцять, тобто десять хвилин буде чотирнадцять - тато як завжди був дуже точний 

- Уже через дев'ять хвилин 

- Гаразд я зрозуміла - мама спробувала відвести розмову від цієї теми, тому що якщо цього не зробити то я би з татом сиділи і як годинник говорили ще скільки залишилося чекати 

- А хто приїде на день народження? Дідусь з бабусею будуть?

- Звичайно вони будуть, ще буде твоя тітка зі своїм чоловіком і хрещенні і вони всі будуть через годину 

Від цих слів я підстрибнула на ліжку 

- То треба спішити, мені ж ще потрібно перевдягнутися і... і причесатися і ще інше, і в мене точно на це все піде година 

Побачивши що я тепер як на голках Лаунчери вирішили не заважати і вийти з кімнати, як тільки двері зачинилися і звук кроків притих дівчина встала з ліжка і підійшла до вікна, вона відкрила вікно і свіже повітря вмить наповнило кімнату запахами осінніх квітів 

"Добре все ж таки жити в будинку" 

Але через кілька секунд вона почала збиратися і прибирати в кімнаті. Через чверть години кімната сяяла чистотою лише залишилося перевдягнутися. Ще через пів години з зеркала на дівчину дивилося красиве віддзеркалення.

Дівчина чотирнадцяти років, не надто висока на зріст, струнка і підтягнута. На ній була сукня кольору сапфіру до колін і в деяких місцях із камінчиками схожими на зірки. На плечі спадали чорні кудрі, волосся підкреслювало білизну шкіри, рівні лінії вилиць, рожеві пухкенькі губи і також темні очі.