6

-- Я ще подзвоню мамі, запитаю як вона.

-- Теж варіант.

Ксеня взяла до рук телефон і набрала знайомий номер. Ось пішов один гудок, другий, третій, і ось почувся голос матері

--Привіт доню, як ти? З тобою все добре? – Запитала матір тихим, та спокійним голосом.

-- Так, мамо, все добре, не хвилюйся, але я в лікарні.

-- Що сталось, доню? – запитала вона стривожено.

-- В мене рак, але ти не хвилюйся, я себе добре почуваю, майор за мною дивиться, во як раз вийшли на вулицю прогулятись, може до тебе зайдемо.

-- Доню, чому ти мені нічого не сказала про цю хворобу??? Я за тебе хвилююсь, а ти?! Ой, добре ходіть до мене, познайомиш мене зі своїм майором.

-- Доречі мамо, ми тепер з ним пара.

-- Вітаю Ксенічко! Я чекаю внуків!

-- Мамо!! Мені ще рано про таке думати!

-- Не мамай! Тобі вже 25! Ти вже давно повинна була стати мамою! Так все! Як тільки вилікуєшся, зразу до роботи!

-- Але… -- Не встигла докінчити речення дівчина, як її перебила матір

-- І ніяких «але»! Коли одужаєш, без онуків додоме не пущу! Все! Давай, лети додому, хочу подивитись на твого майбутнього нареченого.

-- Добре… -- Сказала дівчина і її матір закінчила дзвінок.

-- Ну що казала мама?

-- Казала що коли я одужаю, то додому без онуків не пустить.

-- Так онуки їй не проблема, зразу візьмемось за роботу, будуть їй онуки, і пра-внуки.

-- Андрій!

-- Що я не так сказав?

-- Йой, Боже…

-- Добре, пішли до твоєї мами. – Сказав Андрій і ніжно поцілував її у скроню

-- Пішли…

Йшли вони мовчки за руку. Буквально за хвилин 15, вони були вже біля під’їзду. Ксені матір відчинила їм двері до під’їзду, і зайшовши всередину до сходової клітки, Андрій підхопив дівчину на руки. Ліфта у будинку не було.

--Котрий поверх?

-- П’ятий.

Андрій швидко зірвався з місця і побіг по сходах. З третього поверху сусідка вийшла з квартири, і побачивши Ксеню на руках у незнайомого їй хлопця здивувалась і подивилась на нього ніби він з Марсу прилетів.

Добравшись до потрібного їм поверху, вони зайшли в квартиру, де їх вже чекала жіночка років 47.

--Привіт мамо, знайомся, це Андрій, мій хлопець, і  майор.

-- Доброго дня мем.

-- Яка я тобі мем?! Називай мене мамою. Ти ж все-таки мій майбутній зять, і майбутній батько моїх онуків.

-- Добре мамо – Сказав хлопець глянкувши на Ксеню яка дивилась на нього квадратними очима.

-- Сідайте за стіл, я хоче блище познийомитись зі своїм зятем.