-- Я ще подзвоню мамі, запитаю як вона.
-- Теж варіант.
Ксеня взяла до рук телефон і набрала знайомий номер. Ось пішов один гудок, другий, третій, і ось почувся голос матері
--Привіт доню, як ти? З тобою все добре? – Запитала матір тихим, та спокійним голосом.
-- Так, мамо, все добре, не хвилюйся, але я в лікарні.
-- Що сталось, доню? – запитала вона стривожено.
-- В мене рак, але ти не хвилюйся, я себе добре почуваю, майор за мною дивиться, во як раз вийшли на вулицю прогулятись, може до тебе зайдемо.
-- Доню, чому ти мені нічого не сказала про цю хворобу??? Я за тебе хвилююсь, а ти?! Ой, добре ходіть до мене, познайомиш мене зі своїм майором.
-- Доречі мамо, ми тепер з ним пара.
-- Вітаю Ксенічко! Я чекаю внуків!
-- Мамо!! Мені ще рано про таке думати!
-- Не мамай! Тобі вже 25! Ти вже давно повинна була стати мамою! Так все! Як тільки вилікуєшся, зразу до роботи!
-- Але… -- Не встигла докінчити речення дівчина, як її перебила матір
-- І ніяких «але»! Коли одужаєш, без онуків додоме не пущу! Все! Давай, лети додому, хочу подивитись на твого майбутнього нареченого.
-- Добре… -- Сказала дівчина і її матір закінчила дзвінок.
-- Ну що казала мама?
-- Казала що коли я одужаю, то додому без онуків не пустить.
-- Так онуки їй не проблема, зразу візьмемось за роботу, будуть їй онуки, і пра-внуки.
-- Андрій!
-- Що я не так сказав?
-- Йой, Боже…
-- Добре, пішли до твоєї мами. – Сказав Андрій і ніжно поцілував її у скроню
-- Пішли…
Йшли вони мовчки за руку. Буквально за хвилин 15, вони були вже біля під’їзду. Ксені матір відчинила їм двері до під’їзду, і зайшовши всередину до сходової клітки, Андрій підхопив дівчину на руки. Ліфта у будинку не було.
--Котрий поверх?
-- П’ятий.
Андрій швидко зірвався з місця і побіг по сходах. З третього поверху сусідка вийшла з квартири, і побачивши Ксеню на руках у незнайомого їй хлопця здивувалась і подивилась на нього ніби він з Марсу прилетів.
Добравшись до потрібного їм поверху, вони зайшли в квартиру, де їх вже чекала жіночка років 47.
--Привіт мамо, знайомся, це Андрій, мій хлопець, і майор.
-- Доброго дня мем.
-- Яка я тобі мем?! Називай мене мамою. Ти ж все-таки мій майбутній зять, і майбутній батько моїх онуків.
-- Добре мамо – Сказав хлопець глянкувши на Ксеню яка дивилась на нього квадратними очима.
-- Сідайте за стіл, я хоче блище познийомитись зі своїм зятем.