3

 Минали дні, тижні, а Ксеня все ще не прийшла в себе. Весь цей час Майор сидів біля неї.

--Друже, може підеш перепочинеш, все ж ти не спав декілька тижнів. – сказав до нього його друг, в якого в голосі була чутна нотка переживання.

-- Ні, я буду тут, я не втомився. – Сказав він втомленим голосом. Коли він почув що Ксеня опинилась в лікарні, в нього серце в п’ятки пішло, адже він любив її… Він нікого так сильно ще не любив як її… «Чому в той день вона не попросила допомоги в нашій військовій частині? Чому пішла сама? Вона зараз у важкому стані, причина ще встановлюється. Навіть не знаю що мене заставило її полюбити… Якщо вона зараз мене покине, я навіть не знаю що буду робити…» Він ще ніколи не був такий засмучений, і водночас наляканий… Він дуже боявся що загубить її, і ніколи не поверне. Аж раптом Ксеня втомлено відкрила очі, її тіло боліло від перенавантаження в той день.

-- Майоре…-- Ледве виговорила вона після довгого сну. Майор в свою чергу радісно обняв її, він був дуже щасливий. В цей момент до палати увійшла медсестра.

-- Я дуже перепрошую, прийшли результати. Все гаразд, це лише від нестачі сну. Розумію, вам потрібно працювати, але будь-ласка, візьміть вихідні хоча б на декілька днів. – З цими словами вона подивилась на русяву, і посміхнулась їй, мовляв «Бережи своє життя, воно в тебе лише одне, не 10 а одне»

-- Дякую лікарю, я постараюсь себе більше не допускати. – З усмішкою промовила дівчина. І ось, в неї почала дуже боліти голова. Медсестра ще не покинула палату. В дівчини почався шок від сильного болю.

--Ксеню, все добре? – вона чула лише розпливчасті слова Майора. Він дуже перелякався за дівчину. Вона втратила свідомість. В цей час їй під ніс піднесли спирт і вона прокинулась. – Доброго ранку, спляча красуня!

-- Давайте ми візьмемо повторні аналізи крові. Можливо наші лікарі помились коли роздавали результати.—сказала медсестра дивлячись турботливим поглядом на чорноброву.

-- Давайте, бо я ся дуже бою, мені ще країну захищати. – Сказала дівчина з глузливим діалектом. Медсестра вийшла з палати – Як ви думаєте, Майоре, тест справді показав неправильні результати?

-- Не знаю, я б дуже хотів щоб з тобою все було добре. – сказав він із скритою турботою. Тим часом до палати зажурено увійшла та ж сама медсестра.

-- У мене для вас є дві новини, хороша і погана, з якої розпочати? – запитала дівчина в білому халаті міцно тримаючи повторний тест.

-- З якої розпочати, Ксеню? – Запитав Майор дивлячись на дівчину.

-- Давайте з поганої, щоб потім запити горе хорошим. – сказала русокоса.

-- У вас виявлено рак, це перше, а друге, вам залишився рік, і вас ще можна врятувати, але потрібно 20 000 гривен на лікування.

-- Я не очікувала такого, схоже й справді прийшов час. – Сказала дівчина дивлячись в стіну пустим поглядом. Майор вдарив її по щоці і сказав:

-- Навіть не думай про таке дурепо! Тобі ще рано! Ми зберемо тобі кошти на лікування, і ти будеш жити. Лише дураки так кажуть і здаються! Здаються залишивши все! Ти ше молода, тобі ще жити і жити! Впринципі як ти казала, тобі ще країну захищати.

-- Дякую Майоре. Це честь для мене почути від вас такі слова. – сказала вона тепло посміхнувшись йому.

--Коли немає нікого з наших, то будь-ласка, називай мене Андрій. – Сказав він.

-- Ого, класне ім’я. В мене друг загинув, він був теж у ППО. І його теж звали Андрій. – Сказала Ксеня з легкою та такою ніжною посмішкою. Вона глянула йому в очі з Ноткою любові. – Майоре, я дякую вам за все що ви зробили для мене. Ви стали для мене найкращим другом. Ви для мене зробилитак багато, я навіть не знаю як вам віддячити.

-- Не потрібно, я роблю це без корисливо. Для мене ти стала кращою подругою. Твоя посмішка для мене як сонце серед хмар. Твої очі схожі на чорнобривці, а губи на вишню яка тільки-що доспіла. Ти зводиш мене з розуму, твій голос нагадує мені спів солов'я. Ксеню, схоже я закохався в тебе. – Андрій дивився ій в очі з ніжністю та любов’ю. Вона сиділа і дивилась на нього з подивом. Вона довго не могла отямитись після цих слів. Вона сиділа та з витріщиними очима дивилась на нього. Пройшло декілька хвилин. Майор видихнув, завернув очима і повільно підійшов до дівчини. Він нічно підняв її лице за підборіддя повільно приблизившись до її лиця його дихання почало огортати її губи такою ніжністю, що вона ледь-ледь не потонула в його руках. Їхні губи сплелись у танці, такому ніжному але в такому незвичному. І ось нестача повітря перервала їх.

--Чому я сходжу з розуму коли ти до мене торкаєшся? – Захекано сказала дівчина жадібно кофтаючи повітря. Аж раптом до них увірвався кращий друг Андрія.

--Друже, це правда? – запихано запитав Дарій. – Я чув що в Ксені рак. Це правда?

--Нажаль це так. Оголоси будь-ласка збір коштів їй на лікування.

--Я вже оголосив. А може ще на весілля? – Запитав хлопець з натяком на шлюб.

--Дарію, тікай з села. – з легкою люттю сказав майор.

--Так я ж зараз не в селі. – Сказав він ще більше дратуючи свого командира.

--Ну все, тобі точно кердик. Краще тікай. – Сказав майор встаючи з ліжка. – Даю тобі 3 секунди щоб вибігти як-найдалі

 Дарій зірвався з місця і вибіг з палати.