Боялася, але цвіла

Мені тут не місце

Я наче гола серед стін квартири,

Я наче гола серед брендів, арок,

Я наче муха в складках павутини,

Я наче пластик серед іномарок.

 

Мені нема де притулити руку,

Зігріти голову теплими думками,

Мені нема де випустити з луку

Стрілу зі сліз наскладаних роками.

 

Я все шукаю той вогонь надії,

Я точу лезо із обіймів снів,

Надто залежна я від ностальгії:

Дитина повені та холоду лісів.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше