Сліпотою я складав, як пазли,
Усі картини, що були у голові,
Мої творіння ж перевезли магли,
Поцупили ідеї, що текли в крові.
Я так багато лив яскравих дивних фарб,
На полотно, що було як чорновик,
Бо був сліпий, що не помітив я відразу
У вигляді тебе натхнення рудник.
Твій сірий стиль і губи персика плоди,
Як споглядальна пісенька в фольклорі,
Якби так сильно не боявся я води,
Була би як ріка, але ти ж море.
Відредаговано: 08.02.2022