25 глава

Сонячні промені вибухали дрібними іскрами на тремтячій поверхні палацового озера, змушуючи стороннього спостерігача примружуватися. Я прилаштувалася під розлогим квітучим деревом якоїсь декоративної породи і спостерігала за вабливим блиском води, насолоджуючись тишею і спокоєм. Матео знову втік до свого батька, Лоя закрутила роман із черговим "чарівним нямчиком", а я, як кажуть люди, намагалася надихатися перед "смертю".

Нещодавно прийшла звістка, що перевертні увійшли в прикордонне місто і скоро будуть уже тут. Вислухала я цю новину з кам'яним обличчям, так само безпристрасно витерпіла останню примірку сукні. Час пролетів зі швидкістю ельфійської стріли.

Вловивши боковим зором наближення секретаря Рістара, я вже здогадувалася, що він зараз скаже. Тихо відкашлявшись, щоб привернути мою увагу, дайр промовив:

- Прошу вибачення, альфа, мені велено передати вам, що на вас чекають у малому церемонному залі.

- Перевертні прибули?

- Так.

- Добре, я зараз прийду, - кивнула, відпускаючи бету, але помітивши, як той зам'явся на місці, запитала, - щось іще?

- Прошу вибачити, але я маю простежити за тим, щоб ви виконали...

- Наказ?

- Нагальну вимогу.

- От як тепер це називається? Ну, гаразд, ідемо.

У супроводі повіреного мого дядька, добре хоч повноцінний конвой не надіслали, я увійшла до прикрашеної з нагоди зали. Рістар, швидко оглянувши мене, скривився і махнув рукою, посилаючи заклинання ілюзії. Тепер я красувалася в суворій, елегантній чорній сукні в підлогу, але при цьому на мені все ще відчувалися подовжена туніка, легкі облягаючі штани і мої похідні черевики. Подумки хмикнула: "сподіваюся, дядькові не змінить його витримка, інакше станеться конфуз".

Ми вишикувалися згідно з регламентом: Рістар на підвищенні перед троном, на сходинку нижче і праворуч від нього мій батько, а ще нижче і правіше - я з мамою. Решта молодших альф встали на невеликому віддаленні, звільнивши майданчик перед нами. Дочекавшись дозвільного кивка старшого альфи, двері в церемоніальну залу відчинили, і за деякий час ми почули кроки очікуваних гостей, які наближалися.

Першим увійшов ватажок перевертнів і батько Яноша - Крістофер Ейб, за ним з правого боку йшла його дружина Аліта, а з лівого - Ян. За цією трійкою йшли по двоє схожі одна на одну п'ять дівчат, остання вела за руку хлопчиська років десяти, дуже схожого на Яноша і його батька. Мій колишній, зустрівшись очима зі мною, ледь вловимо скривився й одразу ж відвернувся, спрямувавши порожній погляд кудись за спину дядька. Я ж навпаки втупилася на перевертня, мріючи пропалити в ньому дірку.

Наші правлячі родичі обмінялися люб'язними привітаннями, по черзі пораділи майбутньому союзу й однаково приторно насипали компліментів спадкоємцям. У якийсь момент я перестала стежити за мереживними плетіннями пафосних просторікувань і за прикладом Яна втупилася в невидимі далі.

У реальність мене повернув легкий поштовх ліктем від моєї мами. Виявилося, перевертні вирішили віддати данину своїм традиціям. Заметушившись, ватажок перейняв якусь коробочку від дружини і, розкривши її, повернувся до сина. Той дістав тонкий браслет із білого золота і, зробивши кілька кроків, став переді мною.

Не ставши демонструвати справжнє ставлення до всієї цієї вистави, спокійно простягнула руку, так само дивлячись убік. Тому коли після клацання застебнутого браслета послідував легкий дотик м'яких губ до тильного боку долоні - це стало несподіванкою. Різко повернувшись до перевертня, я встигла помітити презирство, що відбилося в його бурштинових очах, і стиснуті губи. Відступивши назад, він став на місце поруч із батьком, прийнявши колишній відсутній вираз обличчя. Зрозуміло, це було теж було частиною шлюбного обряду перевертнів.

Опустивши руку спробувала непомітно витерти місце поцілунку об одяг. І оскільки я тепер стежила за нареченим, то від мене не сховалося те, як він стрельнув у мій бік очима і стиснув зуби. Після цього обряду перевертнів відпустили у виділені їм апартаменти привести себе до ладу і підготуватися до вечері.

Не буду повністю описувати, як відбувалася вечірня трапеза - вона мало чим відрізнялася від прийому: глави держав і найближчі родичі демонстрували радість і задоволення від майбутньої урочистості, в той час, як наречені обмінювалися вбивчими поглядами й потайки бажали один одному вдавитися. Скажу тільки, що у своїх щирих побажаннях Ян виявився сильнішим. В один прекрасний момент, коли я пригубила келих фруктового вина, моя майбутня свекруха зробила воістину "прекрасну" пропозицію:

- Завтра останній день перед весільною церемонією, то чому б нам не відійти від традицій і не дати нашим дітям можливість побути удвох і примиритися. Кіарочка могла б показати Янчику ваші прекрасні міста столиці!

Нещасний ковток вина потрапив не в те горло і я, закашлявшись, прикрила серветкою рот. Швидко перевівши подих, я тільки-но було відкрила рота вибачитися за неприйнятну за столом поведінку, як по спині прилетів потужний удар, і лише виставлені вчасно руки не дозволили мені врізатися носом у стіл. Однак стільниця з виставленими наїдками та келихами помітно похитнулася. Усі погляди звернулися на Яноша, що сидів поруч зі мною.

- Ой, перестарався, прошу вибачення.

Поганець одразу ж скорчив винуватий вираз обличчя і опустив донизу радісно поблискуючі очі. У мене мимоволі задерлася верхня губа і загострилися ікла.