Розділ 11.4

Я заснула одразу ж і проспала міцним сном без сновидінь. Розбудив мене ніжний поцілунок у шию та запах кави з омлетом. Я неохоче розплющила очі, потяглася і притулилася чолом до плеча Дема, який лежав поруч.

— Скоро вже обід буде, а ти все спиш! — пробурчав він.

— А ти хіба не спав? — я солодко позіхнула.

Дем підвівся і подав мені чашку з кавою. Вона була в міру тепла. Я зробила пару ковтків, скидаючи з себе сон.

— Я домовився з маерою Тіганою, що вона мене підмінить у бібліотеці до 11, а зараз уже 1 година дня. Тримай свій сніданок, Кей, — Дем простяг мені тарілку з омлетом, але я відставила її і чашку з кавою на тумбочку.

— Хочу тебе на сніданок, Деме, — я потяглася до нього губами і затягла назад у ліжко.

Дем навіть не думав чинити опір.

Коли я все ж таки приступила до сніданку, він вже зовсім охолонув. Але краще гаряче кохання та холодна їжа, аніж навпаки.

— Я домовився з магом Кадваларом, — Дем присів поруч зі мною за столик зі своєю чашкою кави, поки я снідала. — Сьогодні після занять підемо до нього додому, поговоримо. Візьми Айну. І попередь її, що ми залишимося там на ніч.

— А це безпечно, Деме? І чи взагалі зручно?

— У мага Кадвалара один із найбезпечніших будинків у Мірравелі, він добре його захистив від темних. І він сам запропонував нам залишитись. Все одно завтра субота, тож можемо відпочити. Я приготую щось смачненьке на вечерю.

— З цього й треба було починати, — відповіла я з набитим ротом.

— Прожуй, а потім кажи, — пробурчав Дем. — Бо ще подавишся.

Я лише відмахнулась від нього. Розправившись із пізнім сніданком, я поцілувала Дема і поспішила до своєї кімнати. Мені хотілося прийняти душ, а потім уже йти на пошуки Айни.

— А ось і наша пропажа з'явилася! — не встигла я зайти, як на мене накинулася Ніда. — Хоч би сказала, що не ночуватимеш з нами. Я переживала.

— Вибач, матусю, забула в тебе відпроситися, — я перевела все на жарт, не хотілося сперечатися з подругою.

— Зараз неспокійний час, Кетто, не роби так… Я серйозно, — Ніда виглядала засмученою.

Я підійшла до подруги і обійняла її.

— Якби я виходила з академії — я б тобі повідомила. А так — якщо не прийшла, то я в Дема. Де ж я ще можу бути, подружко?

— Угу, і від тебе смердить його парфумами.

— Пахне, Нідо, пахне. І взагалі, я в душ збиралася, але ти мене перехопила. Вибач, я трохи поспішаю. Потім поговоримо.

— До мага Кадвалара в гості поспішаєш?

Я здивувалась. Звідки Ніді відомо про наші з Демом плани?

— Мені Івер дзвонив, — відповіла Ніда на мій здивований погляд. — Він також там буде. Візьмете й мене із собою?

Звичайно, запрошувати в чужий будинок без дозволу було не дуже ввічливо, але Ніда була вже в гостях у мага Кадвалара і він знає, що вона моя подруга. Думаю, він не розсердиться, якщо я візьму Ніду з нами.

— Плануєш побачення? — Ніда кивнула. — Гаразд, ходімо. Сподіваюся, маг Кадвалар не буде проти. Ми збиралися відразу після того, як у нього заняття закінчаться. А ти, до речі, чому не на заняттях?

До мене тільки зараз дійшло, що Ніда має бути на заняттях.

— Прогулюю, — Ніда посміхнулася. — Ти ж знаєш, як нудно буває на Історії магії. А ти чого не на заняттях?

— Нас із Демом вчора архімагеса Тіррена завантажила завданнями. Треба було їй допомогти. Вона мені дала відгул на сьогодні, — я пам'ятала, що архімагеса просила нікому не розповідати про артефакти. Мені було неприємно щось приховувати від подруги, але Ніда могла комусь сказати, навіть якщо попросиш її мовчати, а далі вже інформацію не зупиниш.

— Дівчинка на побігеньках, — Ніда скуйовдила мені волосся і розсміялася. — Гаразд, іди вже в свій душ.

Освіжившись, я дочекалася перерви і пішла шукати Айну. Згадавши, яке зараз має бути заняття у нас, я пішла до потрібної аудиторії. Айна знайшлася всередині. Як завжди, вона сиділа на самоті в задніх рядах. Я присіла з нею поряд і розповіла про наші плани. Очі Айни відразу засяяли. У них спалахнув вогник надії.

— Дякую тобі за допомогу, Кетто. Звісно, я з вами піду. Де мені на тебе чекати?

— Приходь у їдальню на обід після занять. Ми поїмо і підемо.

Домовившись з Айною, я повернулася до кімнати. Спочатку я думала почитати підручники в очікуванні кінця занять, але настрою вчитися не було, тому я взяла альбом для малювання і почала робити свої улюблені замальовки рослин. Ніда ж у цей час перебирала свій гардероб, не знаючи, що вдягнути на зустріч із Івером. Зрештою, вона вбралася і я відклала свій альбом. Якраз уже час було йти обідати. Спустившись у їдальню, я побачила Айну, вона самотньо стояла в кутку. Вільних столиків не було, і вона не знала, де сісти. Я відшукала очима Орфлею та Торону і покликала Айну до нас.

— Сідай, дівчата не кусаються, — я взяла вільний стілець за сусіднім столиком і приставила до нашого.

— Так, сідай, Айно, — Орфлея їй посміхнулася. Здається, мої подруги не страждали дурними забобонами.

Айна їла мовчки, Орфлея з Тороною розповідали Ніді, що вона пропустила, прогулюючи заняття, а я виглядала Дема. Він досі не з'явився. Не схоже на нього. Дем не пропускає обіди.

Я їла швидко, збираючись зазирнути в бібліотеку до Дема, але не встигла я віднести порожні тарілки, як Дем увійшов до їдальні разом із магом Кадваларом.

— Зараз ми швиденько поїмо та й підемо. У вас є 10 хвилин, дівчатка, — повідомив мені викладач.

— Нічого, якщо до нас приєднається Ніда? — спитала я в нього про всяк випадок.

— Звичайно, я не проти.

Я була рада, що з Нідою питання легко уладналося. Я взяла ще одну чашку кави і повернулася назад за столик — почекати, поки Дем та маг Кадвалар пообідають. Вони швидко поїли і вп'ятьох ми вирушили в кімнатку для створення порталів: у кожній академії були такі, вони використовувалися для особистих порталів, щоб ніхто не заважав і ні з ким не стикався. Такі кімнати були зачаровані особливим чином, реагуючи на присутність у ній людини і не пускаючи інших людей перенестися, поки хтось у ній був. Дем та маг Кадвалар спільними зусиллями створили портал й безпечно перенесли нас у будинок викладача.