Розділ 11.3

О 10-й вечора ми з Демом були в кабінеті його бабусі. Вона вже підготувала предмети для зачарування і чекала на нас. Нам потрібно було зачарувати звичайнісінькі предмети — вази, баночки з інгредієнтами, невеликі скульптури і навіть книги.

— Готові попрацювати? — архімагеса Тіррена підійшла до нас, хитро посміхаючись.

— Готові, тільки я не знаю, яке тут необхідне зачарування.

— Зараз я тобі все поясню, Кетто, сідай, — архімагеса махнула у бік дивана.

Я присіла, архімагеса взяла аркуш паперу і ручку і теж сіла поряд, присунувши журнальний столик ближче.

— Все просто, Кетто, повністю наповнюєш предмети магічним запасом, вони трохи його беруть, потім наносиш ось таку руну, — архімагеса Тіррена спочатку намалювала руну на папері, а потім — пальцем у повітрі. — Все зрозуміло?

— Так, — кивнула я. Все було дуже простим, я навіть не очікувала такого.

Якийсь час ми мовчки зачаровували предмети. Коли залишилася одна кришталева куля, архімагеса Тіррена зібрала всі зачаровані предмети разом і наклала на кулю особливу руну — куля мала стати об'єднуючим артефактом, за яким архімагеса зможе відстежувати те, що відбувається в академії.

— А тепер зануримо всіх у сон! — архімагеса Тіррена змовницьки підморгнула нам.

Архімагеса Тіррена почала малювати ряд рун у повітрі, потім прошепотіла щось, стукнула посохом об підлогу і задоволена повернулася до нас.

— Все, за 15 хвилин можемо приступати. Хоч уже й пізно, почекаємо про всяк випадок, раптом хтось блукає академією. Поки що пропоную випити кави.

Я із задоволенням прийняла пропозицію архімагеси, бо вже достатньо втомилася, а ще треба було обійти всю академію і розставити слідкуючі артефакти. Ми пройшли в маленьку кухоньку, де архімагеса приготувала нам каву, до якої в неї було горіхове печиво. Я так захопилася зачаруванням, що тільки зараз усвідомила, наскільки зголодніла і з апетитом накинулася на частування.

— Поїсти ти, Кетто, любиш, — архімагеса дивилася на мене з усмішкою.

Я нічого їй не відповіла. На розмови не було часу. Швидко розправившись із кавою та печивом, ми взяли наші зачаровані артефакти і вирушили їх розміщувати по академії. Ми розставляли їх не тільки у всіх навчальних аудиторіях та місцях скупчення студентів, а й у прихованих куточках, навіть у туалеті — саме там студенти могли напасти, відкрито це робити зараз ніхто не наважиться. Я навіть не уявляла, скільки в академії є таємних місць! Коли ми закінчили, то годинник показував початок четвертої ранку. Я ледве стояла на ногах, очі майже злипалися, але я вдавала, що ще тримаюся. Якось соромно було розклеюватися перед літньою жінкою. Звичайно, у архімагеси Тіррени дар регенерації, вона напевно менше втомлюється, але ж і я не якась там слабачка.

Закінчивши, ми провели архімагесу до її кабінету. Ледве двері за нею зачинилися, як Дем потягнув мене в бік бібліотеки.

— Пішли до мене.

— Я спати хочу… — я вже, не ховаючись, позіхала на весь рот.

— То спи. Я ж не проти. Просто дія бабусиного сонного заклинання зараз закінчиться і ти можеш розбудити своїх подруг та й вони тобі заважатимуть спати вранці. А в мене ти чудово виспишся. У бібліотеці завжди тихо. Я тобі навіть сніданок принесу туди.

— Ти вмієш умовляти, — я привстала на носочки, щоб поцілувати Дема і вирушила разом із ним у його кімнатку в глибині бібліотеки.