Розділ 4.3

— А ми на вихідних кудись сходимо?

— У мене завтра майже до самого вечора підробіток. Я іноді беру людей на практику з бойової магії. Якщо не втомлюсь, може, ввечері побачимось.

Я не змогла приховати розчарування, що не вислизнуло від уваги Дема.

— Ну чого ти надулася? — Дем ніжно провів рукою по моїй щоці і я поневолі посміхнулася. Я не вміла на нього довго злитися. — Мені потрібні гроші. У бібліотеці платять копійки, а я мешкаю один. Мені за рахунками платити треба. Я б із куди більшим задоволенням провів час із тобою, ніж із бойовими магами, але так треба. Розумієш?

— Розумію. А в неділю?

— Щодо неділі теж поки не знаю. Мені до понеділка треба відправити своєму вчителеві щось на зразок реферату, а я тільки начерки до нього зробив. Треба все розсортувати та переписати.

— Я б тобі могла допомогти… — запропонувала я. Я не була любителькою проводити вихідні за навчанням, але мене цікавило, що вивчає Дем, і я хотіла побути з ним. Краще допомагати йому з навчанням, ніж сидіти вдома одною.

— Подивимося. Не хочу нічого обіцяти. Там видно буде. Я подзвоню тобі, коли завтра звільнюсь. Гаразд?

— Добре, — кивнула я, все ще трохи засмучена.

Дем притис мене до себе і довго цілував, не звертаючи уваги на людей, які час від часу підходили до порталів. Тут не академія, нас ніхто не знає, тож можна не ховатися. Ми були молоді і нас захопила пристрасть — природне явище.

Після вечері з батьками я сіла за ескізи татуювань для одногрупниць. Я обіцяла їм за вечір зробити. Поки малювала, зрозуміла, що хочу й собі зробити, присвячену Дему, адже він мені присвятив. Я хотіла щось простеньке, з його ім'ям, може, теж ключ, щоб поєднувався з його. Ось тільки я не знала, кого попросити намалювати на мені. Я хотіла зробити татуювання під груддю, поряд із серцем, але сама я там на собі не намалюю. Ніда добре змальовувала чужі малюнки, але це ж Ніда. Чи погодиться вона допомогти мені зробити татуювання, присвячене Дему?

Вранці я підготувала остаточні ескізи та покликала одногрупниць та Ніду до себе додому. Їм сподобалися мої ескізи і вони попросили одразу перенести їх на шкіру. Я отримала свої гроші, а дівчата — татуювання. Щоразу, роблячи комусь татуювання за своїм ескізом, я раділа як дитина — адже людина, швидше за все, буде з ним все життя. То були не просто малюнки для мене, я вкладала частку себе в них, свою душу.

Ми попили чаю з маминим шоколадним печивом і одногрупниці пішли, а я залишилася з Нідою. Ми зробили ще чаю, забрали миску з печивом і зачинилися в моїй кімнаті, як завжди це робили.

— А Дем зробив татуювання з моїм ім'ям у себе на руці, за моїм ескізом. Правда, чудово? — я не могла встояти, щоб не похвалитися перед подругою.

— Непогано, — погодилася Ніда. — А чому ти сьогодні не з ним?

Я розповіла їй про зайнятість Дема і Ніда відразу нахмурилася.

— Ви тільки недавно почали зустрічатися, а він уже відмахується від тебе на користь інших справ, — пробурчала Ніда. — Не так він і любить тебе, подруго!

— Не кажи нісенітниць, — мене навіть образило її зауваження. Ну, дійсно, скільки можна? — Дем же на мою честь зробив татуювання. Хіба заради випадкової дівчини, яку не дуже любиш, станеш його робити?

— У нього ж дар регенарації, йому просто звести татуювання. Може, він на честь кожної своєї дівчини їх робив, а потім прибирав?

— Нідо, перестань уже фантазувати дурниці. Чому тобі так не подобається Дем?

— Я просто хочу, щоб ти була розважливою, Кетто, не кидалася у вир із головою.

— А я хочу, щоб ти шанувала мій вибір. Я ж ніколи не говорила поганого про твоїх хлопців.

— А краще б казала. Може, я тоді б раніше помічала, які вони невдахи.

— Наступного разу так і зроблю, — я посміхнулася. Потрібно припиняти цю безглузду суперечку. — Нідо, допоможеш мені з татуюванням?

— Тільки не кажи, що ти теж хочеш зробити з ім'ям Дема.

— Саме так, — я була рішуче налаштована.

— Гаразд, показуй, що ти там намалювала, — зітхнула Ніда. Схоже, у неї зникло бажання сперечатися зі мною.

Я простягла їй малюнок, який підготувала сьогодні вранці: ім'я Дема з серцем наприкінці літер та мініатюрний ключик над ним.

— І де ти хочеш його зробити?

— Під лівою груддю.

— У самого серця, у саму душу… — лукава усмішка заграла на обличчі Ніди. — Добре, зроблю.

Ніда акуратно перемалювала мій ескіз і прочитала заклинання. Незважаючи на бурчання у бік Дема, вона все одно допомогла мені з татуюванням. Щоб віддячити Ніді за таку «жертву», я покликала її прогулятися магазинами. Ми любили з нею такі прогулянки, придивлялись щось для себе, іноді купували на зароблені гроші. Я була в такому гарному настрої, що не втрималася і купила Ніді тоненький срібний браслет із підвіскою із трьох квіток.

— Ти моя найкраща подруга на все життя, — я обійняла Ніду. — І ніякі хлопці, взагалі нічого на світі цього не змінить.

— Разом назавжди, — Ніда поцілувала мене в щоку.

О 6-й вечора ми з Нідою розійшлися по домівках. У мене не було особистого кристала зв'язку і я не хотіла пропустити дзвінок Дема, якщо він все ж таки зможе зустрітися.

— Якщо не знайде часу для тебе, Кетто, то він тебе не вартий, — сказала мені Ніда на прощання. — Хоч півгодини закоханий хлопець завжди може викроїти.

— Він зателефонує, я відчуваю.

— Добре, якщо так. Успіху тобі, подружко!

Ніда обійняла мене на прощання та розчинилася в порталі. Я ж поспішила додому чекати на дзвінок.