Розділ 11: Подяка та кінець прихистку

Аліна поклала Зеро на м’яке ліжко, яке вдалося знайти в одного з мешканців табору без назви. Те, що сталося далі, знову вразило всіх.

- Він ... самостійно ... - тихо промовив один з мешканців палатки, та здригнувся.

Обернувшись, Аліна побачила, як Зеро самостійно сів і усміхнувся їй. Це видовище вразило її, навіть попри те, що вона вже усвідомила незвичайність своєї дитини. Для Зеро це було природно і легко, адже кілька секунд після народження він уже володів усіма необхідними знаннями. Бувши суперкварком, він вивчав і аналізував цілі цивілізації, спостерігав їх розвиток, розквіт та занепад. Передаючи свою макрочастинку для втілення, він передав частку знань зі свого істинного тіла, яка дозволила йому адаптуватися та існувати в цій галактиці. Він існував ще до початку всього і спостерігав за розвитком світу. Через хвилину після народження, коли його організм завершив процес адаптації до неонів, Зеро зміг контролювати кожну клітину свого тіла і рухатися самостійно.

Пройшло кілька днів з моменту народження Зеро. Всі мешканці, яких було десять, вже давно стали однією сім’єю. Вони повернулися до молодості та отримали надзвичайну силу, а саме взаємодія з неонами, через що були здатні протистояти тваринами лісу. Всі були вдячні Аліні та Зеро за їхнє "друге життя" і завжди готові були допомогти. У цей час Зеро вже почав тренувати не лише своє тіло, а й розум, заглиблюючись у глибини свого внутрішнього світу. TON618 після аналізу древніх цивілізацій розробив унікальну техніку, яка підходила для будь-якого живого організму, і назвав її "Техніка Абсолютного Тренування". Вона дозволяла тренувати розум і тіло в іншому вимірі реальності, де час тече значно швидше. Завдяки цій техніці, Зеро міг занурюватися у власний внутрішній світ — складну систему, в якій він створював різні сценарії битв і тренувань. У цьому світі час йшов значно швидше, ніж у зовнішньому. Один день у реальному світі міг дорівнювати місяцям або навіть рокам у внутрішньому світі, залежно від кількості неонів у тілі. "Метод Вічного Потоку" був ще однією технікою, що дозволяла йому спрямовувати неони у своїх клітинах для відновлення тіла, посилення його фізичних параметрів і швидкого зцілення пошкоджень. Ця техніка активувала внутрішню циркуляцію енергії та підтримувала стан постійної регенерації, так що навіть найінтенсивніші тренування не залишали слідів втоми чи пошкоджень. Крім цього, Зеро опанував "Технікою Гіперпам'яті", яка дозволяла йому відтворювати й аналізувати досвід минулих цивілізацій, їхні битви та досягнення. Ця техніка допомагала йому вивчати тактики, стратегії та бойові прийоми, що застосовувалися давніми воїнами, а також тренувати свій розум для планування і швидкого прийняття рішень. Завдяки цим технікам, Зеро швидко набував сили та досвіду, підсилюючи як фізичні, так і ментальні аспекти своєї природи, поступово готуючись до свого істинного пробудження, коли тіло буде здатне витримати справжню могутність, яку він приховував.

Можливо, це звучить смішно і неможливо, що  дитина, якій декілька днів, займається тренуванням, але не для Зеро, не для того, хто є абсолютом. Аліна, його мати, звичайно була вражена, коли Зеро, маючи лише кілька днів, вже вмів повільно, але впевнено ходити. Вона розуміла, що її дитина не може бути звичайною, але щоб настільки... Зеро рідко говорив, хоча міг спілкуватися як доросла людина, він не хотів цього. Він бажав просто бути дитиною, яка часто хотіла просто посидіти в обіймах матері.

Пройшов рік, і життя в таборі змінилося. Кожен із десяти мешканців, які отримали друге життя завдяки силі Зеро, відчував себе повним сил. Вони жили, як одна велика родина, допомагаючи одне одному з повсякденними справами, полюванням і облаштуванням табору. Люди, які колись були на межі смерті, тепер почувалися енергійними, повернули молодість і здобули надзвичайні здібності завдяки взаємодії з неонами. Кожен день був наповнений роботою, яка мала не тільки практичне значення, але й символічне — вони підтримували не тільки своє фізичне існування, а й нове відчуття спільності й подяки. Люди полювали на мутованих тварин, збирали ліки та їжу, облаштовували укриття. Всі знали, що ці зміни стали можливими завдяки Зеро. Він рідко говорив, але його присутність була відчутною в кожному аспекті їхнього життя.

Аліна, яка також відновила сили після "переродження", стала моральним лідером групи, завжди готовою вислухати й допомогти. Вона виховувала Зеро, намагаючись дати йому можливість не тільки фізично тренуватися, а й розвиватися емоційно. Одного дня, мешканці, які жили разом з Аліною, наважилися поговорити з нею. Вони висловили бажання покинути табір та спробувати жити знову, адже Зеро надав їм сили, а саме силу взаємодіяти з неонами, яка могла підвищити їхній земний рейтинг. Аліна не обурилася, навпаки, підтримала їх, знаючи, що  так буде краще для всіх. Тепер їй нічого не загрожувало, адже у неї був син, захист, їжа мінімум на кілька місяців, а також сила. 

Вона тільки попросила людей, які стали для неї сім’єю, зберегти історію про Зеро в таємниці, до поки не прийде певний час. Всі погодилися, запевнивши, що навіть ціною життя не розкажуть про це, адже Зеро дав їм це життя. Кожен із них підійшов до Зеро, ставши на одне коліно, і висловив свою вдячність, стримуючи сльози.

-  Ми ще зустрінемося, — промовили десятеро людей, а потім, розвернувшись, поспішили кожен у своє рідне місто.

У цей час Зеро, якому було рік і кілька днів, вже міг самостійно ходити, і тренування стало для нього звичайним та постійним заняттям. Він активно досліджував навколишній світ, вивчаючи тварин, які мутували під впливом неонів. Це були істоти з надзвичайною витривалістю та швидкістю, які мали унікальні адаптації до свого середовища. Зеро пам'ятав звички та поведінку тварин ще з тих часів, коли був кварком, що давало йому величезну перевагу під час тренувань і полювань. Він знав, як ці істоти реагують на небезпеку, як полюють і де зазвичай ховаються. Хоча він володів усіма необхідними знаннями, його земне тіло ще не було достатньо розвиненим, щоб битися на рівних з цими тваринами. Використовуючи свої знання, він без проблем відстежував здобич, поступово вдосконалюючи свою швидкість та маневреність. З кожним разом він краще контролював свою силу, працював над точністю і навчився приховувати власну ауру, щоб не видавати себе.