16 219
Анотація до книги "Укранія. Ти – мій оберіг"
Чи вірите ви у казочки про потраплянок? От і я не вірила, допоки не стала однією з таких невдах. І хоч би мене закинуло в якесь королівство, де на мене чекав би прекрасний принц… Так ні ж! Треба було потрапити у світ на кшталт середньовічної України, де сучасна дівчина вважається… Ким? Правильно – відьмою! І спробуй тепер доведи, що я просто знаю трохи більше, ніж місцеві мешканці, якщо вони, не розбираючись, здали мене з потрохами тому, чия мета існування – ловити вродливих і розумних жінок та відправляти їх на вогнище.
Зміст книги: 14 глав
207 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиМогла ж залишити його там і втекти, але ні, навіть не подумала про таке, от вже як змінюються плани, коли з'являються почуття)
Дякую!
Устина Цаль, Звісно, не подумала, врятувати - то вже на рівні інстинкту.
Дякую!
Він везе її на заклання, а вона його рятує!!! Ото йому дивовижа!!!
Змучилася бідолаха!!! Тай відключилась!!!
Дякую за проду!!!
Елена Нечипорук, Авжеж, такий стрес! У неї спрацювала звичка рятувати поранених, інакше вона не вміє.
Дякую!
На війні, як на війні... Невже бути венатором і тягти тих дівчат через пів країни набагато престижніше, ніж так захищати свої землі від цієї орди? Чи таку "професію" не обирають? О, то він таки засмутився від її бажання повернутися у свій світ?) Не примарилось?) От чому до цих знавців жіночої анатомії так повільно усе доходить?!) А то можна дуже швидко втратити так і не отримавши нічого)) На своє ж щастя так вдало заховати Аліну! Стік би кров'ю... жах(( То це вона свою магічну сорочку так пошматувала на бинти? Має ж допомогти швидше зцілитись? А та дівчина все... з кінцями? Дякую, Ліночко!❤️
Аля, Про Лютобора ми дізнаємося трохи більше у наступній частині, а згодом - ще більше. Засмутився, авжеж, тільки ще начудить ;)) На Аліні звичайна сорочка, яку він їй приніс, коли ще вона голяка ходила, в місті біля Дніпра.
Дякую, моя люба!
Оо!! Трохи розповіла про себе) Він живий, шкода дівчинку, яку викрали,, ооо!! Це страшне!
Олена Когут, Шкода, але така доля її. Аліна просто вже не витримала.
Дякую!
Я думаю йому можна Вірити правельно ,що сказала
Вера Быкова, Побачимо, що варто довіряти Лютобору.
Дякую.
Ой ой лихо
Вера Быкова, Біда, біда(( Не хвилюйтеся:))
Просто приголомшлива історія! Я вражена до глибини душі. Чекала чогось важчого для сприйняття, але настільки легко й гармоно подані історичні деталі, що з головою поринаєш у пригоди й кайфуєш! Козакінг - це взагалі перл!)))
Ліна Алекс, ))))
Колосальна робота, а цікаво так. Сподіваюся, фінал буде щасливим!
Альба Фло, Щиро дякую за увагу! До фіналу ще далеко, а яким він буде... Життя покаже ;))
Здається, пів життя пройшло у Аліни за ці три дні. Зустріч з потойбічними істотами, емоційні гойдалки від нерівномірного Лютоборового ставлення, смішні ревнощі і наслідки нападу татар... І як тепер бачити закривавленого Лютобора після його такого неочікуваного одкровення? Думки про майбутнє Аліну кидали у відчай, але те, що відкрилося очам тут і зараз, примушує взяти себе в руки і діяти. Тільки що ж вона зможе зробити голими руками?
Глава дуже насичена подіями та емоціями. А кінцівка, як завжди, змушує набиратися терпіння, щоб дочекатися продовження. Дякую, Ліно, за Вашу працю!
Оксана, Мені здається, трохи більше ніж три дні, чи то моє почуття часу спотворене через те, що я пишу, а не читаю. Аліні так чи інакше доведеться брати тебе в руки і рятувати Лютобора. Щось придумає, безсумнівно:))
Дякую, Оксаночко, за підтримку і натхнення!
Ревнощі не найкращий порадник!!! Але вони прорвали загату недомовок і нерозуміння, яка вже зносила дах!!! А зізнання Лютобора... Аж до мурашок!!! Такий сильний і могутній чоловік, а розгубився мов дитина, від невідомих досі почуттів і відчуттів!!!
І його.... поранено??? Адже не можна вбивати головного героя!!! Ми ще відповіді не отримали!!!
Дякую за проду!!!
Елена Нечипорук, Поки що ніхто не вбиває головного героя, але помучити трохи не завадить. Може, це допоможе йому краще розібратися в собі і своїх почуттях до Аліни ;))
Дякую за ваші емоції!
Ооох.... блін... кінцівочка... А то ревнощі, ревнощі... Не те слово, що заворушилися) Не здивуюсь, що в реальності цієї жорсткої казки вони просто десь принишкли поруч, поки Лютобор розправлявся один з цілою ордою!! Яке ж щастя, що Аліна військова медсестра!! Це ж просто ідеальний тандем) Чи то ця "казка" нам ще покаже де раки зимують?! І... "прокляту долю"? Аж знову промурашило... Але ж Аліна то зовсім не вписується в логіку цього світу... Уууух!! Дякую, Ліночко))❤️
Аля, Не вписується, це ти правильно підмітила, воно й не дивно)) Але навички їй знадобляться, і Лютобору знадобляться, а більше - витримка, не стільки фізична, скільки моральна, бо випробування не закінчилися. Проклята доля... Ми ще з цим скоро стикнемося.
Дякую, моя люба!
Оце кінцівка глави. Сподіваюся, медсестринські навички Аліні допоможуть, і вона його врятує.
Дякую, чекаю продовження!)
Устина Цаль, Будемо разом на це сподіватися, хоча й неважко здогадатися, що так і станеться. От похвилюватися прийдеться))
Дякую, Устино!
Ревність то рушійна сила)) ох і слух в нашої Аліни) оо!! Татари!! Ну й кінцівка!!
Олена Когут, Часі такі були, важкі, з нападами і загарбниками. Було б дивно, якби нічого такого з героями не трапилося. А ревнощі - вони такі, підступні))
Дякую, Олено!
Оооо!! Нічого собівидіння та зустрічі в Аліни!!ооо!! Дуже атмосферно!! Читаю і такі мурахи бігають по тілі, ніби теж там була) ох, звабниця наша) не вьримався вентор)) Люботор таки красень!!!
Олена Когут, Я так і подумала ;))
У людини із слабкими нервами могло б і серце розірватися від зустрічі в нічному лісі з такими чудовиськами. Дійсно, виживши після такого, відчуватимеш себе щасливою не тільки на рік, а і на все життя)). А особливо - опинившись у таких жаданих, нехай навіть короткочасних, обіймах Лютобора. О, цей суворий чоловік здатний проявити ніжність і турботу? А потім знов почне себе картати за це? І все ж, здається, у його серці зажевріло щось, схоже на закоханість. Та чи варто Аліні розраховувати на пом'якшення його ставлення до себе?
Дякую, Ліно! Ця глава, як і попередня, хвилююча та шалена)). Перечитала її двічі, щоб подовжити насолоду)).
Оксана, Не знаю, чи пом'якшиться він до Аліни, але байдужим точно не буде, так чи інакше проявлятиме свої почуття. Він збентежений, бо такої здобичі йому не траплялося, часом просто не знає, як діяти, тому і відмовчується. Мені самій би хотілося зазирнути йому в душу, але герой поки що приховує потаємні пристрасті свого серця. Мабуть, не прийшов ще час розкритися по-справжньому.
Слідкуємо за пригодами далі))
Красно дякую, моя люба Оксано!
З глузду з'їхати... Пішла назбирати хмизу... Зате відчуття якоїсь оригінальної безпорадності хоч відбавляй) Ніби та двієчниця, що пропустила всі уроки магії в школі)) Які ще можуть бути претензії - щастя аж на рік привалило)) Хоча... навздогін минулій главі, я б обурилася і попросила на довше))) Синдром не синдром, але рідніше Лютобора тут і нема більш нікого... Тепер хоч на край світу, але лише б з ним. Ех, попри всі його вавки... Хай тільки спробує обуритися, що вона йому кожного разу віддячує обіймами)) Вибачаюсь, якщо мене заносить) Дякую, сонце)❤️
Аля, Не вибачайся, мені так подобаються твої емоційні коментарі, заради цього ж і пишу.
Аліні випало цілий світ досліджувати таким вигадливим способом і, до речі, у провідники їй попався не найгірший екземпляр, нехай і такий замкнений і непробивний. При тому все одно стриматися не може повністю, таки вона його зачепила, бо ж як інакше?
Дякую, моя люба!
Я перелякалася разом з Аліною, теж не люблю фільми жахів)) Що блуд вхопив, стало зразу ясно, а от щодо діда - подумала, що то хтось типу казкового Оха)
Але добре, що все добре закінчилося. І ще раз стало ясно, що Лютобор таки прикипів, переймається через неї.
Дякую, чекаю продовження!
Устина Цаль, Переймається, тільки забороняє собі проявляти нормальні почуття, бо таки Аліна правильно здогадалася, що неписані правила знову порушив.
Дякую!
І що це з ним було??? Він злиться на себе...??? На неї...??? Що не так???
Круто!!! Серед лісу голий дід із шмарклями!!! Так і поїхати можна!!!
Дякую за проду!!!
Елена Нечипорук, Такі от цікаві штуки трапляються серед лісу. А Лютобор... Ну що з нього візьмеш? Він від кохання далекий, як від неба. Збентежений почуттями, яким не може дати раду. Роздуми Аліни щодо цього рухаються у правильному напрямку.
Дякую!
Може закохався ,а може адреналін та тайна ,але за цим цікаво спостерігати
Вера Быкова, Справді, все може бути, а швидше - все разом.
Дякую!
Зачарувався, я б сказала))
Кумедно з білизною, яка попливла, вийшло, але якщо вони ото зараз не зупиняться, то не дуже й треба буде Аліні та білизна))
А якщо серйозно, Лютобор цією мовчазністю мене б уже вибісив, а Аліна ще й, схоже, закохується у нього.
Хочеться вже якихось розгадок, бо цікавість накручена до межі!
Дякую!
Устина Цаль, Зупиняться чи ні - питання відкрите. Тут залежить від того, у кого першого спрацює запобіжник))
У Лютобора імідж такий, мовчазний, мене б теж вибісило, а Аліну, крім цього, ще й приваблює.
Швидких розгадок не обіцяю, бо ще не до кінця накручено :))
Дякую, Устино!
Ой... оооох) А можна не думати взагалі?) Хочеться просто помріяти)) Що вона його підкорила по справжньому) Чесно, я навіть і не сподівалась, що так скоро! Такий недосяжний і холодний враз ожив!! І так пристрасно, з такою жагою! Що зараз і річка, мабуть, закипить разом з ними від такої несподіванки) Підкрався, врятував і... попливли обидва) О, і зовсім не зважаємо на втрату такої дуже необхідної деталі жіночого туалету) Наврядчи тутешній одяг має хоч щось подібне. О, сонце, дякую!! Це було приголомшливо!!❤️❤️❤️
Ліна Алекс, Авжеж, наші улюблені дівчачі "граблі" ніхто не відміняв)
закохався Лютобор
Наташа Горецька, Це відомо тільки йому ;)) А ось Аліна ближче до цього.
Дякую.
Шалена глава! Лютобор таки не витримав спокуси просто споглядати на привабливу таємничу дівчину, яка не схожа на жодну з тих, які йому зустрічалися раніше. А тут ще й ця заворожуюча картина оголеного жіночого тіла! Він всіма силами противиться потягу, та пристрасть виявилася потужнішою. Правда, він довірив свою розсудливість своїм штаням - може, вони його врятують)).
Дуже добре, що Лютобор вирішив зайти, я так думаю, до ворожки. Можливо, вона взмозі допомогти Аліні повернутися у свій світ. Тільки я не впевнена, що це бажання так і залишилося у дівчини на першому місці.
Дякую, Ліно! Зазвичай в кожній книзі, яку я читаю, вичікую главу, після якої нестримно хочеться подарувати нагороду автору "Неможливо відірватися" . От зараз саме така глава! Та, на жаль, Букнет чомусь прибрав нагороди((. Прийміть, будь ласка, її хоч на словах ❤️.
Оксана, Все ж таки, як не крути, а Лютобор чоловік, а відтак має свої чоловічі потреби, тим більше, якщо їх доводиться тримати в узді, бо такі правила. Тут все наклалося: і передбачення степовика, і слова Килини, і сама Аліна, яка просто не залишила йому шансів бути безпристрасним. Звичайно, йому хочеться розібратися, що ж це діється, і він знає, до кого піти, на щастя чи навпаки, це ми згодом побачимо. Бо поки герої доберуться туди, ще стільки всього може статися...
Щиро дякую, Оксаночко, за ваші відгуки, які надають крила! Приймаю словесну нагороду - бо це найкраще, своєрідне визнання для автора - знати, що книга настільки чіпляє читача. Ви мене завжди підтримуєте і надихаєте, тому я стараюся для вас писати найкраще, як можу.
Дякую, обіймаю!
Все ж таки дуже цікаво і кумедна напруга між ними дякую
Вера Быкова, Незабаром навіть іскритиме;))
Дякую!
І глава, в якій читачі теж розуміють менше, ніж до того))) З ведмедем, звісно, добре вийшло, але все одно не зрозуміло, що там з богами і чого вони Аліну оберігають. А от щодо долі... Може, є якесь пророцтво? Вони "судилися" одне одному, і Лютобор про це знає? Якісь такі висновки напрошуються)
Устина Цаль, Розумію, що самі питання у читачів, і ясності не буде ще довго. Але без відповідей нікого точно не залишу (я ж не Лютобор :))) А доля ще не раз згадається. Єдине, що можу сказати, Лютобор сам не в курсі, і далі ми побачимо, чому.
Дякую!
Уууууух!! Зависнути на цьому моменті) Правда скеля дала лише малесеньку тріщинку, але все ж!! Аби тільки почати... Мабуть, дійсно, ще зарано йому було бачити її причепуреною і свіжою) Усьому свій час) Головне, не згубити тепер цю ниточку) Дякую, сонце!!❤️
Аля, З тріщини все й починається. Навіть крапля точить камінь ;)) Лютобор не зможе більше залишатися незворушним, далі ми побачимо, чому ))
Дякую, мою люба!
Ооооооо!!! Незворушного венатора пройнялооо??? І що??? В чому йому допомогти??? ::)))
Дякую за проду!!!
Елена Нечипорук, Таки пройняло, але лише на секунду. Як кажуть, процес пішов))
Дякую!
цікава бесіда
Наташа Горецька, Дякую))
Скільки жаху і відчаю прийшлося пережити Аліні в один день! Пролог дає надію, що десь поблизу виявиться Лютобор і заб'є дикого звіра. Тут і так зрозуміло, що Лютобор не міг відкрито виступити на захист Аліни перед чумаками, оскільки ті дозволили йому пристати до своєї валки. Та й навіщо йому викликати вогонь на себе, захищаючи химородицю? А Сліпий Степан розчарував...
Дякую, Ліно! З нетерпінням чекаю продовження!
Оксана, Залізна логіка, Оксано, браво! Я вже казала, як мене тішать ваші коментарі, обіймаю))
Степан Сліпий свою роботу зробив - провістив і напророчив, а далі, мовляв, розбирайтеся самі. Аліна просто притягує халепи на свою голову. Побачимо, як з цієї вийде))
Дякую безмежно!
Ого, тільки ведмедя Аліні ще бракувало( І справді, де Лютобор подівся?? Невже не воятує її?
Устина Цаль, Аліні, схоже, доведеться зустрітися не тільки з ведмедем у цьому світі, їй "щастить" ))
Чи врятує її Лютобор, скоро дізнаємося)
Дякую!
Ой, леле... Це точно не той мультик, де козаки з чумаками по сіль їздили.... Зла не вистачає капітально!! На всіх і кожного. І особливо на того діда, що в свою "мушлю" сховався!! Вони зі своїми нареченими теж так? Якщо не дай криво якось глянула, то також - до колеса і вперед?!! Про Лютобора взагалі мовчу. Але якщо ЦЕ диво зараз не станеться, то все... гаплик!! Дякую, мою люба!! Дууууууже чекаю далі!! ❤️
Аля, У чумаків справді були дуже жорсткі умови і звичаї, а жінка у валці - погана прикмета, тому не дивно, що на Аліну всіх собак спустили.
Станеться диво чи ні, побачимо зовсім скоро))
Дякую, сонце!
Так-так!!! То тільки в казках все було так гарно і кучеряво!!! А в житті було жахливо і жорстоко!!!
І що ж той бісів Лютобор??? Де був і є???
Дякую за проду!!!
Елена Нечипорук, Казки - то добре, але для життя в реальних умовах середньовіччя не годяться))
Де Лютобор? Цікаве питання ;))
Дякую за відгук та емоції!
Що ж там сталося на ранок? І чи не звинуватять в тій біді Аліну-химородницю?
А Лютобор збентежився)). Значить, не такий він вже й непробивний. Аліна явно вирізняється в цих обставинах навіть з-поміж тодішніх відьм. Навряд, чи Лютобор коли-небудь зустрічав таку вільну і незалежну дівчину.
Дякую, Ліно! Історія дуже інтригує і захоплює. Кожного разу хочеться більше)).
Оксана, Щось сталося, і явно недобре, дізнаємося зовсім скоро. У Лютобора є свої слабкі місця і згодом Аліна і до них добереться. Він ще стриманий у своєму здивуванні, але колись воно прорветься:))
Дякую, Оксаночко! Мене так тішать ваші коментарі ))
Я теж вишиваю... добре, що не сорочки))) Жартую)) Звичайно на Аліну там чекають) Комфорт!! І...самотність... А тут то життя прискорилось до неможливості) О, і витягни з цих чоловіків хоч одну нормальну відповідь! Що зі звичних, що з таких... недосяжних! Зате не важливо в чиїй сорочці Аліна сюди "перенеслась", свою вдачу і свої таланти вона не розгубила) Але, здається, що сорочечка їй "подарувала" щось і натомість)) Дякую, сонце))❤️
Аля, Вишивання - гарне хобі, хоча й посидючості вимагає :)) Я б на місці Аліни теж мріяла у наш світ повернутися, та обставини вже так закрутилися, що невідомо, чи залишився у неї бодай шанс на повернення. А вдача ще та, витягне (чи навпаки зажене) з халепи.
Дякую, моя люба!
То певно її бабуся й була тією химородницею, що гарно вишивала?) Тоді з переміщенням стає зрозуміло... Але дід наговорив ще багато загадок, буде Аліні над чим голову поламати.
Дякую!
Устина Цаль, Все може бути щодо бабусі - як красива легенда, так і почасти правда. А дід виявився балакучим, і у випадку Аліни це на краще, бо від декого не дочекаєшся слова зайвого :))
Дякую!
Ага!!! Дійшло, що він мав на увазі...??? От-от!!! Треба добре думати, що тому здоровилі гутарити!!!
А той Степан Сліпий чудний!!! І баладу цікаву повідав, і пісню з підтекстом, та й "ясно" відповів!!!
Дякую за проду!!! Що ж там сталося в тих забобонних???
Елена Нечипорук, Хто що мав на увазі - це окрема наука треба, щоб розібратися;))
Що сталося, вже зовсім скоро дізнаємося))
Щиро дякую!
Уууууух!! До мурашок!!... Декілька разів перечитала кінцівку) А от тих відважних і таких забобонних реально хотілося повбивати! Повний морок, а не чоловіки) Дякую, сонце)) Неймовірно чекаю ще))
Аля, Уяви собі середньовіччя, там до жінок таке й було ставлення. А чумаки взагалі народ забобонний, напридумують собі бозна чого, та й раді))
Дякую, моя люба!
Від такого в будь-кого з'являться сиві волосини. Бо те "щось" не просто промовляло, а ще й торкалося пальців на руці Аліни. І такий збіг - то дід висловив неймовірне пророцтво, то невідоме марення нагадало Аліні про венатора. І де ж він запропастився так надовго? Не думаю, що втік . Але ж які такі важливі справи назріли у нього в дорозі?
Оксана, Чоловіки зустрілися по дорозі, є про що поговорити, от і пропав Лютобор. А Аліна ще не раз стане свідком містичних проявів цього світу. Головне - уважно слухати і запам'ятовувати, що кажуть.
Дякую, Оксаночко!
Це було колоритно та магічно супер цікаво
Вера Быкова, Дякую! Ще будуть магічні цікавинки))
Не варвар, а доля. Лірник, мабуть, влучно напророчив) Але що ото за марення/істота було в кінці? Може, у цьому світі Аліна й справді має якісь здібності? Бачить магічних істот, яких не бачать інші??
Чекаю продовження) Дякую!
Устина Цаль, Про істоту пояснення буде вже у наступному розділі. А щодо здібностей Аліни, про це дізнаємося колись точно, але не зараз))
Дякую, Устино!
Невже Аліна надіялася, що, маючи коня, її не кинеться наздоганяти Лютобор? Звичайно, отримавши такий шанс, ' неможливо було ним не скористатися. Але ж як прикро і боляче отримувати покарання((. Та ще й після того - зв'язаній бігти за конем((. Щось Лютобор занадто жорстокий до Аліни...
Дякую, Ліно!
Оксана, Він такий до всіх. Інша, яка б тікала, отримала те саме. Просто вони ще недостатньо знайомі для того, щоб його ставлення змінилося. Все попереду.
Дякую, Оксано!
Закляття?)))) А жаль)))) Хоча, мабуть, на нього і справжні закляття не подіють))) Аж занадто хтось непробивний))) О, але що ж таки має його покласти на дві лопатки! Хоча б в переносному сенсі. Сподіваюсь. Не тільки ж він Аліну(( Ох, як це було приголомшливо і боляче. Дякую, Ліночко!!❤️
Аля, Покладе обов'язково, тільки трохи згодом. Зараз Аліна у дуже невигідному становищі, проте рано чи пізно воно зміниться.
Дякую, моя люба!
Любомир дуже ясеравий) сам по собі та й всі обставини затягують дякую
Вера Быкова, Дякую, що читаєте! Далі ще цікавіше буде.
Ніщо не зупинить втечу, час якої настав))) Що далі, то стає веселіше, ох і допече ще Аліна Лютобору, та й він їй певно)
Чекаю продовження, дякую!
Устина Цаль, Допече не раз, і здивує. Чим далі в ліс, тим більше дров.
Дякую!
То це Лютоборова хата? Я думала, що це постоялий дім. Тільки здивувалася, що в кімнаті ночували вони самі, без інших постояльців.
А Килина - це, мабуть, гадалка, яка напророчила Лютоборові зустріч з дивною дівчиною. І для нього це повинна стати не проста зустріч, а доленосна? Але ж він буде боротися із собою...
Дякую, Ліно! Інтриги додається! З нетерпінням чекаю продовження.
Оксана, Так, хата Лютобора, у цьому місті має свій куток для відпочинку. Хто така Килина і чи почуємо ще про неї, буде відомо пізніше. Зараз же всі сили наших героїв спрямовані на досягнення власної у кожного мети. Побачимо, до чого це призведе.
Дякую, Оксаночко!
Тепер цікаво, хто така Килина і що вона знала. Схоже, у цьому світі багато різних магічних істот, у Лютобора чимало роботи... Аліна по крихті дізнається відомості про реальність, у яку потрапила. Сподіваюся, попереду ще достатньо довгий шлях, щоб трохи пом'якшити її конвоїра і розібратися, що робити далі.
Дякую!
Устина Цаль, Зараз у Лютобора одна робота - доправити Аліну на суд, але по дорозі з ними ще багато чого відбудеться, магічні істоти траплятимуться неочікувано. Чи пом'якшиться Лютобор - питання, як то кажуть, на мільйон.
Дякую, Устино!
Грубі часи, грубі звичаї. Ще й брутальний чоловік на додачу! Каву не можна!!!! Треба вже якось вчитися відповідати своєму званню химородниці, щоб якось помститись цьому катові!! Он вже і всілякі нечисті вже ввижаються. А він з усіма своїми "здобичами" спить так?)) Дякую, Ліночко))
Аля, О, вона ще відповідатиме, трохи згодом. Ще такі пригоди попереду, зараз же початок шляху.
Спить чи нє, то навряд чи, просто зупинилися в його хаті, а це, щоб не втекла серед ночі.
Дякую, люба моя!
Емо, щиро дякую за нагороду!
Змальований світ вражає. Ви, напевно, зробили велику роботу, щоб так детально описати середньовічну Україну чи її альтернативну версію (?). Лексика, назви міст, імена, географія тощо... Одразу видно, що все продумано і вивчено) Щоправда, поки що не зрозуміло, це просто подорож у минуле чи в альтернативну реальність, але тим цікавіше)
Дякую!
Устина Цаль, Вдячна за визнання моєї роботи, я справді дуже багато часу присвятила вивченню і збиранню матеріалів. Це подорож в альтернативну реальність (про що свідчать і теги), але 80 % описаного - справжнє минуле, справжні місця України. Зокрема, те, що тут зветься Старий Перевізень, справжнє місто на березі Дніпра, дехто з дослідників вважає, що це Пересічень літописний, та як воно справді називалося - історія замовчує. Тут було поселення бродників (одних з ймовірних предків козаків), які займалися перевезенням на той берег, також процвітала торгівля, навіть митниця була. Ой, я можу довго про це писати ;))
Щиро дякую, Устино!
А венатори і святий суд були присутні в давнину, чи це вигадка?
Іра, Це моя вигадка, але на основі реальних фактів, просто назвала я цю інституцію трохи інакше.
Дякую за вашу цікавість!
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати