https://st.booknet.ua/uploads/covers/220/1600804320_47.jpg
https://st.booknet.ua/uploads/covers/220/1600804320_47.jpg
https://st.booknet.ua/uploads/covers/220/1600804320_47.jpg
27 коментарів
Авторизуйтесь, щоб додавати коментарі
Увійтиблін, я багато підозрював, дещо вгадав, але закінчення геть убило... емоції і відчуття, які з'являються, неможливо передати словами. Одне тільки жалію, що не почав читати раніше. Тільки розкриття тої істини, що не все тим, що здається, при чому неодноразово, вже вартує часу на прочитання. Є звісно деякі моменти на кшталт тих де бмп замість бтр, але то дрібниця, яка просто губиться поміж роздумів, переживань, пошуку відповідей на питання '''ХТО Є ХТО?''.
Alex@ua, Ця книга з циклу. Перша частина цього циклу вийде друком, а третя і четверта тільки в аланах, які я не знаю коли спробую реалізувати. Дякую, що читали!) мені важдива оцінка досвідченого читача!)
хм... припущу, що вся ця помста руками тієї дитини, якій нині має бути за 30, а отже ще вистачає і сили і т.д., але питання як він виріс, як дізнався хто вбивця... лишається лише шукати у рядках
що ж є трохи зауваження. на скільки мені відомо зі служби. в Україні є лише 2 вида бмп(принаймні до повномаштабного вторгнення) 1 і 2 на обох кулемет 7.62мм. на першій гармата 73(чи 83 мм, точно не скажу бо служив на 2ці) а у другої 30мм автоматична. яка в принципі працює як кулемет і для неї якраз тонкі стінки точно не завада. а ще є осколкові боєприпаси. а от калібр вказаний у главі 2й штурм більш нагадує танковий зенітний кулемет. звісно картини загалом не міняє, але певна неточність є. Яку звісно помітить 1 відсоток читачів не більше, хоча...
Alex@ua, хоча подумавши скоріше то була пара бтр)
хм.. а дружина полковника може бути якраз тою жінкою, яку Пастор і вбив... тоді багато чого сходиться. Навіть припущу, що Генералов теж створив своє ''братерство'' щоб знищити всю працю Пастора... все може бути...
хм... може шизофренія дійсно заразна, не дарма ж Проповідник почав говорити з собаками... хоча... воно файні співбесідники, як би не відгавкувалися можна приймати їх відповідь так як потрібно. а от тоді з діагнозом Якова... лікар підкуплений? і хто ж тоді той вбивця. один з братсва, але з реальною шизою, чи все ж якесь групування з таких як кум... лягаю спати ось з такими питаннями, поки плачу не чую, з собакою переговорив, на кошмари не очікую))) очікую наступний день і час у ньому, щоб все-таки дізнатися хто за що і як...
хм. жаль, що раніше не розпочав читати. книга захоплює. ніби переказ історії людини (людей) і водночас детектив. і підозрюю що майор таки загримить за ґрати. а от щодо проповідника і фізкультурника поки ідей нема. на жаль дуже реалістично. тобто не так, нажаль описані події в книзі є в нашій реальності, або принаймні були в минулому. хоча звісно часто замовчуються.
Alex@ua, дякую, що читаєте. Я задумуюся над друком цієї книги, тому дуже важливо бачити незникаючий інтерес читачів!)))
Прочитала вашу третю книгу (від вашого авторства), і маю визнати, що ви мене вразили. Коли я подумала, що Олега вбили я ледве не зненавиділа Романа. І думала, що Олег дарма його тоді захистив... Ввічливість Олега-Сашка, його бажання бути поряд з пастирем, все це стало ясно.
Ваш твір підтверджує давню істину: одна катастрофа тягне за собою іншу, насилля породжує насилля. Все почалося з образи Романа на батька... і пішло-поїхало. Сталася катастрофа, яка не зупиниться ще довго.
Не скажу, що я згодна з самогубством Саши. Краще б він присвятив своє життя тому, щоб протистояти Григорію. Який узагалі мотив у цього демона? Що йому потрібно?
Зненавидіти Сашу я не змогла, він, як би дико це не звучало, подобався мені. І хотілося, щоб він виправився... як би це, також, дико не звучало. Чи була я на його боці? Та хто його знає... Ваші книги викликають стільки запитань, що навіть я не здатна їх відстежувати. Знаю тільки, що читаю главу за главою кожен ваш твір і не здатна відірватися.
Знаєте... я вірю, що Роман та Саша зустрінуться за межею та більше не будуть ворогами.
Тому що вони квити.
Буду, поки що, набиратися сміливості та духу відкрити ваш наступний твір, на який впаде вибір.
Наталія Ковган, дуже дякую Вам за приємний коментар та стійкий інтерес до книги. Продовження у планах, і на значну кількість запитань буде дана відповідь. Дякую за нагороди!!!
Роман вкінець розчарував. Він мав би послухати Олега та їхати за Антоном. Я дуже сподівалася, що Антон врятується... але певно це велике розходження з реальністю. Здається, Роман грає не свою роль.
Але як там не було, від книги не здатна відірватися. Навряд чи ваші твори можна назвати прекрасними. Але вони захопливі і сильні, ви як автор, свою справу знаєте.
Наталія Ковган, Дякую. Не завжди головні герої нам подобаються, та й не завжди вони є героями. Але інколи навіть їхня епізодична роль може спричинити переворот. Мені не хотілося робити Романа святим, чи повністю ідеальним. Життя завжди передбачає набір рис, які подобаються, і таких, які викликають огиду....
Я бачу, Роман втрачає свій запас вічливості та вдячності. Де "спасибі" за те, що Олег відтягнув його від пострілу? І навіть не спитав Олега чи не поранено його... Правильно Макогоненко сказав "я вам не друг".
Твір продовжує тримати у цікавості, кожної глави чекаєш якогось підступу.
Наталія Ковган, Саме починається кульмінація, коли вбивця реалізує свій план у повній мірі, використавши свободу проповідника...
Мене аж смикнуло, коли я прочитала главу "Скорбота та відвертість". Тому що там згадується Марк... Тобто у цій місцевості вважають, що його вбили психовані таксисти? І що він сам убив дружину та напарника? Але ж це неправда. Це справа рук Григорія. Онуфрій не вставав з могили, я правильно зрозуміла? Вибачте, можливо, це спойлери.
Приємне враження справляє Макогоненко. Видно, що крім профессіоналізму, у ньому збереглися чудові людські риси.
Дивлюся вже другий буктрейлер по вашим книгам, яж мурашки по шкірі.
Наталія Ковган, Цей цикл буде продовжено ще на три книги. За третю я візьмуся як допишу "Повернення". Вже готова ідея, і в третій книзі я розкриватиму Григорія набагато більше. У перших двох він тільки проскакує у фінальних епізодах, як джерело всіх бід. Історії Макара та Романа Сидорчука навіть після їхньої загибелі ще відіграють свою роль - вони стануть тим, що допоможе детективу вийти на слід небезпечного маніяка!!!
Продовжую читати, і не здатна доки до кінця зрозуміти Романа. Скажіть він вірить у те, що робить? Він дійсно розкаюється? Чи це обман перед іншими і собою?
Антон... нащо він так необережно зчинив вбивство? Краще б він діяв на холодну голову, а не на емоціях. Знову постає питання, чи є у світі справедливість?
Наталія Ковган, Роман розкаюється щиро, а стосовно Антона - емоції вийшли з-під контролю. Коли зустрічаєш кривавого вбивцю на вулиці і бачиш його посмішку, чи не закипить усе всередині. Таких історій у реальності маса, і я сам інколи задумуюся над питаннями: що таке справедливість і чи є межа між нею та помстою??? Хто вирішує моральні рамки справедливості? Коли вона повернеться в Україну? дякую Вам за дискусію стосовно тексту. Коли твір викликає запитання, тоді він вартий витраченого на написання часу!!
Прочитала до глави "Звірі з людськими обличчями". Та хіба у них обличчя людські...
Знаєте, Тарасе, вже вкотре упевнилася, які ваші книги сильні та життєві. Хотілося сказати про цю главу "який жах", але щось мені підказує, що у житті все набагато страшніше... Тому не знаю, що казати, та й чи зможуть тут подіяти слова?
Ви дуже талановитий автор, який знає, як проникнути до свідомості читача. Хотіла це спитати: чому ви обрали тему релігії? Якщо це не секрет.
Наталія Ковган, Вона цікава мені й проходить у багатьох моїх творах, можна сказати - у більшості. Часто спостерігаю за сучасним суспільством і дивуюся тому, що воно продовжує залишатися консервативним, середньовічним, і поєднує забобони, віру у Бога та гріховний спосіб життя. Люди не змінюються, а змінюється тільки оточення. Досліджуючи історію, я кожного разу ловлю себе на тому, що навіть у цифрову добу навколо збереглося місце фанатизму, нетерпимості до чужих поглядів, расизму та всьому іншому. Подібні речі мені хочеться таврувати, щоб показати стільки вони несуть деструкції у сучасне життя... Та й цикл цей (Покровитель вбивць, Таємниця сповіді, та їхні майбутні продовження, мають у основі глибоко пов'язані з релігією сюжети). Подібну до них, зараз пишу книгу "Повернення", але вона не належатиме до цього циклу, хоч також вся психологія базується на почутті самотності та релігійному фанатизмі чоловіка... мені здається ця тяга у мене від Кінга та Лавкрафта, але я точно не впевнений...
Відкрила третю вашу книгу... І вже не можу відірватися. Знаю, що буде важко та моторошно, але цікаво та захопливо. Хоча і важко змиритися з тим, що не завжди добро перемагає. Дякую вам за ваші твори.
Наталія Ковган, Дякую за увагу до них. До речі, тут як і в "Покровителю вбивць" з'являється один і той самий персонаж, і Ви вчасно почали читати цю книгу. На серпень планую писати продовження цього моторошного циклу))
УВАГА ЧИТАЧАМ, В КОМЕНТАРІ Є СПОЙЛЕР!
Я навіть не знаю, з чого почати...
По-перше, мені неймовірно подобаються ваші книги. Щоправда, читати наніч їх я не можу (без жартів), бо мені стає трохи страшно. Тому читаю тільки вдень, коли є час. Вважайте це компліментом :)
По-друге, зловила себе на думці, що відчуваю купу протиріч, поки читаю. В мені боролись два голоси: перший вважає, що маніяки заслуговують страждати, як їхні жертви, але те, як ви подали життя засуджених за ґратами викликало в мені жаль і співчуття - ніхто на таке не заслуговує. І я дякую Вам, що змусили замислитись над такою моральною дилемою.
По-третє, я вже починаю вбачати закономірність у ваших книгах :) все сподівалась на шасливий кінець і що Сашко, наприклад, вирішить спокутувати гріхи і почне кампанію проти Григорія, але ні. Його самогубство не було непередбачуваним, але, все ж, засмутило мене, коли підтвердилось.
А ще щодо Романа... от не розумію я, чому він не назвав вбивцю поліції. Це вже не доброта душевна, а якесь його підсвідоме бажання себе покарати, думаю. Бо, об’єктивно, таким чином він просто змовчав про серійного вбивцю, який спокійно собі лишився жити.
Віолетта Євтушенко, Дякую. Вони будуть. Ідей ще на два десятка книг вистачить, а такі оцінки творів тільки мотивують писати ще!!
захоплива,інтригуюча та емоційна книга
Наташа Горецька, Дуже дякую Вам за таку класну оцінку книги!!
Роман дуже захопився полюванням на маніяка, хоча міг би кинутися рятувати своїх послідовників і принаймні спробувати кудись повідомити про свавілля охоронців. Над в’язнями в будь-якому разі знущалися, а так був би хоча б якийсь шанс, що колись винних покарають і ця династія садистів припинить своє існування. Але він надто жаліє вбивць і надто вірить у те, що найжорстокіші маніяки здатні виправитися. (може, ще й через те, що він сам шкодує про скоєне і судить по собі)
Усі, кого Роман вважає, що зіпсував своїми діями, самі також були схильні до насильства і якби не схотіли, то б не піддалися на провокації… Передсмертний вчинок Романа, на мій погляд, безглуздий - якби для вбивці мала значення власна сім'я, він би приділяв їм увагу, а не влаштовував полювання на колишніх вбивць з метою вигадливої помсти. Вони ж і так сиділи у в'язниці, їх катували охоронці, але йому виявилося і цього покарання замало... Не варто було таку жорстоку особистість відпускати розгулювати на свободі в надії на те, що зненацька прокинеться совість. Хоча кінцівка цілком закономірна для того, хто захопився помстою…
Moonraise Darkness, Мені навіть нічого дописати. Ви цілком влучно написали розгорнутий відгук. Можу додати тільки за Григорія. "Таємниця сповіді" та "Покровитель вбивць" частини одного циклу, в якому будуть ще два романи. Певне з наступного року вже, бо я зараз на конкурсі пишу. Третій роман буде жахливим сольником отця Григорія, а четвертий подарує його падіння. Там я ширше розкрию його полювання на брата та Романа, а також кілька інших жахливих злочинів... Дякую Вам не тільки за увагу, а й за допомогу в редагуванні!
Фахова підтримка
матиме - матиму
добре відношення - ставлення
Онлайн молитва
серцеві приступи - серцеві напади
На швидкості також чути
руль – кермо
Скорбота і відвертість
приїхали багато соратників - приїхало
обняти - обійняти
Підозрілий незнайомець
ножом - ножем
повертися- повертатися
з смердючими - зі
Справжній генерал
ножом
Обитель мертвих машин
зовнішній вид - вигляд
знайти прикриття - укриття
Блиск оптичного прицілу
множинний розпад особистості - розлад
виглянув чуть більше - трохи
Гнів обивателів
легенди виявиться - виявляться
Моральна катастрофа
ножом
спотілий - спітнілий
вбуде - буде
Зірвана розмова
попрямував у напрямку - попрямував до
пролиється - проллється
його ... боліла голова - в нього
Романмайже - Роман майже
Перший штурм
тримай периметр і стріляє - стріляй
Другий штурм
привіз з собою - із
помилки Добренького - Раденького
Остання молитва
прийняти міри – вжити заходів
обійшов всіх - усіх
Розставляючи пріоритети
витер руки в аркуш – об аркуш
Молодий диявол
кампанія – компанія (бо тут мова йде про гурт людей)
за рулем - за кермом
Фатальні моменти життя
ножом
посилилися відібрані ним душі - поселилися
навіть його без участі - навіть без його участі
Moonraise Darkness, Жіночий портрет
дверці - дверцята
Лігво мисливця
на пустирю – на пустирі
ножом
скількох - стількох
Несправжній вбивця
не подавив голосу - не подавав
сходовій площадці - сходовому майданчику
Коли помста триває довше ніж життя – кома перед «ніж»
ножом
приступ болі - болю
Обірвана телефонна розмова викличе підозри і за 3-5 хвилин вже може прибути поліція. Вбивця провертав такі складні комбінації, а тут зовсім розхвилювався і втратив обережність.
Дуже неочікувана книга. Мені подобається .буду читати далі, вже трохи почала. Ви молодець.
Olena Shulga, Дякую) Приємно, що сюжет Вам сподобався!
Навернені на путь істинний в'язні приносять користь, коли займаються благодійністю у стінах колонії, але пробачити і випустити на свободу вбивць-довічників ніяк не можна… Роман ніби виправився, але можна зрозуміти паніку сусідів, хоча варто боятися тих вбивць, яких ще не викрили. Чомусь попри усі його проблеми, цей персонаж не викликає співчуття. А ось Антона шкода, адже він дійсно не міг просто пройти повз жорстокого вбивці, який ще й вирішив попертися до влади. Було б куди більш доцільно, аби вбивця його товариша згнив у в'язниці й справа б набула громадського розголосу, але це навряд чи вдалося б. А вбитий охоронець цілком ймовірно знав, якого покидька охороняв…
Але маніяки по інший бік ґрат однозначно набагато гірші, бо отримують задоволення від своєї влади, безкарності і знущань над беззахисними в'язнями. Схоже, що з цієї серії і той невідомий вбивця вбивць… Цікаво дізнатися його мотиви і яким чином він зумів настільки заморочитись, щоб зводити з розуму їх плачем жертв.
З прізвищем ім'ям та по батькові злого «наставника» дуже весело вийшло, а походження - взагалі вбило)))) Мабуть, у школі він мріяв полетіти в космос на тій злощасній ракеті, аби лише не терпіти насмішок)))
Moonraise Darkness, Ці питання піднімали ще Мартін Лютер та Жан Кальвін. На них можна вести суперечки, однак єдиної правильної відповіді не існує. Роман запропонував свою версію, тому й прославився. Однак я намагався описати, що його спілкування з впливовими людьми часто контролювалося адміністрацією. Якби він поскаржився, то могли б просто його перевести, а відігратися на комусь слабшому, або придумати інші способи заткнути його. Людина від якої залежать багато інших людей, найбільш вразлива до залякувань, оскільки відповідає не тільки за себе. Його популярність росла тільки за рахунок співпраці та терпіння. Однак спроба показати комусь реалії українських тюрем могла б мотивувати керівництво колонії припинити подібну діяльність. Тут мені не хочеться робити святими в'язнів, бо це неправда... хочеться показати недосконалість нашої системи правосуддя, яка породжує свавілля та безкарність...
Прощання та настанови
обличчя почало набирати - може "набрякати"
переконатися покаятися - переконати
в третьому поколінню - поколінні
«вбив під впливом алкоголю та наркотиків, але суди тоді на це мало зважали» - вбивство в стані алкогольного і тим паче наркотичного сп'яніння – обтяжуюча обставина, згідно з законодавством. Тож суд мав би на це зважати, але явно не на користь підсудного. :
https://protocol.ua/ua/kriminalniy_kodeks_ukraini_stattya_67/
Чи священник все ж вирішив себе пожаліти і знайти собі виправдання?)
у кампанії - у компанії
Нові сусіди
не ставав роздивлятися - не припиняв
постійно молитися і ніколи не сварилися - молилися
не ведуть себе - не проводять
праць по психоаналізу - з
ножом - ножем
не землю - на землю
Наглядовий офіцер
хтось з - із
визволення з-під судимості – зняття або погашення судимості
йому 48, 30 сидів, то в 18 став вбивцею... до 18 якби потрапив за ґрати, то б не посадили на довічне… одразу після повноліття зруйнуав своє майбутнє.
людоїдів - людожерів
обездолених – знедолених
Moonraise Darkness, Плюс!
Суспільний осуд
відкривши двері – відчинивши:
https://navsi200.com/movne/yak-pravylno-vidkryvaty-vidchynyaty-i-rozplyuschuvaty/
павутиною - павутинням
21.00 - 21:00
душа наче вилетіли - вилетіла
брудих - брудних
з спокійним - зі спокійним
Вбивця вбивць
оживлений рух - пожвавлений
звернувши увагу - привернувши увагу
вів - поводив
один перших з - один з перших
Моторошні збіги
одна назустріч одної - одній
розчинявся і миттєво захоплюючи - захоплював
повертися - повернутися
на думку не приходило - не спадало
Пошуки правди
"навичок криміналіста" - ця спеціальність не допомогла б, бо навички криміналістів ефективні безпосередньо на місці злочину та під час вивчення різних речових доказів у лабораторії, а його навряд чи хтось би пустив на місце нещодавного злочину, а більшість вбивств відбулися відносно давно, тож ймовірність там відшукати щось, непомічене криміналістами і збережене досі мінімальна.
Двічі один кошмар не повторюється
у певній мірі – певною мірою
при житті - за життя
на задньому сидіння - сидінні
вишли – вийшли
Moonraise Darkness, Плюс!
Мертві лілії
на намагався - не намагався
спортивки, який - які
ножом - ножем
відійшов у сторону – у бік:
https://blog.correctarium.com/%D1%81%D1%82%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%BD%D0%B0-%D1%87%D0%B8-%D0%B1%D1%96%D0%BA-e5fb51ed8506
ножом – ножем
Новий гість
небільше – не більше
голубими - блакитними
нахмурився – насупився
Приречені на існування
не осудливим поглядом, а батьківськими - батьківським
їх сповіді – їхні
Несподівана новина
не зірвався та кинувся – та не кинувся
у певній мірі - певною мірою
Залишаючи паству вовкам
на наступний день – наступного дня
брате Роман - Романе (звертання)
на випав - не випав
Звірі з людськими обличчями
скоч - скотч
проводи – дроти
Moonraise Darkness, Подякував!
читати було дуже важко, особливо перші розділи і про маленького хлопчика що він пережив цієї страшної ночі
Але книга інтригуюча і багато що дає зрозуміти
Цей Григорій, навіть уявити страшно на що здатний
Оленка Тур Хомік, зараз у мене три нові проекти і виставлятиму вже написаний роман "Курган". Цикл про боротьбу з діяннями Григорія буде продовжено ще двома романами. Вони будуть масштабні, але їхня черга десь наступного літа... Дякую Вам за увагу до книги. Вона ще потребує редагування, але кожен читач на ціну золота!
Прчитав з цікавістю. Але в кінці - просто треш.)) Можна позмагатися з американськими фільмами - бойовиками за більшу кількість вбитих.
Автор порадував обізнанностью. Від біблійних героїв до сучасної зброї. Сподіваюсь, він ходить до правильної церкви...)
Yuri Sergeyevich, дякую! приємно, що дочитали. Інколи складаються сюжети навколо однієї особи і вбитих не більше двох, а інколи божевілля одного здатне поглинути тисячі інших... і жертв не уникнути.. навіть з реальних випадків наведу приклад, а не з бойовиків.. самогубство секти Джима Джонса, або війна Гілки Давида проти ФБР.. автор, до речі, соціалізований і не відчуває апатії, - ходить у ортодоксальну церкву і часто молиться.. сповідує віротерпимість.. просто пише про руйнівні впливи релігійних ідей...
важка і серйозна тема. у кожного свій внутрішній гріх минулого, котре не пускає
Ruslan B, вона дозволяє розкрити багато попутніх проблем!
Морально важка тема описана настільки достовірно легкою мовою, що мимоволі відчуваєш себе на місті гг. От ніколи не знаєш, та навіть приблизно не здогадуєшся, які думки у голові в’язнів, вирішивших ступити на шлях спокути. Дякую автору за чудову книгу, з нетерпінням очікую наступної глави.
Софі Найтінґейл, Дякую)! Підписуйтеся на оновлення! Інші книги автора не менш цікаві!
Ніколи не читала книг про в'язнів. Досить цікаво описуєте життя в'язнів, їхні будні, думки, емоції. Людина - це всього - навсього істота, яка здатна помилятися і оступатися, робити хибні вчинки, а потім... каятися або гніватися на весь світ.
Тарас Мельник, Дякую
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати