Ренегат

Корвус знаходився в тісному темному бункері. Він часто тут усамітнювався, коли потрібно було прийняти якесь важливе рішення, або коли просто хотів згадати своє життя. От і зараз він тримав у руці кулон, зроблений у вигляді котячого ока, і згадував минуле. На його зморшкуватому обличчі відображалися давно втрачені емоції. Він згадував особу, що дала цей кулон. Вона була його творцем, його богом. Спогад про кожну секунду, кожну мить проведену поруч з нею, затягував Корвуса в світ якого вже не існувало. Та все це було в далекому минулому і видавалося марою.
Корвус стиснув у долоні прикрасу і прошепотів лише одне слово: "Саторі".