Паралелі

- Розумієш, ось така ось доля у мене. Я не знаю, як саме це пояснити. Ось такий я безталанний у тебе. Вибач вже мене.
- Ти не безталанний і це не доля. Це тупість і егоїзм. - на очах забриніли сльози й голос зрадницьки затремтів. - Ти своїми руками провів у своєму житті паралелі, а вони, як відомо, ніколи не перетинаються. І якби вони зачіпали лиш тебе....
- Пробач...
Дівчина відвернулася і вийшла гулко зачинивши двері. Ніби остання ниточка що пов'язувала його з життям розірвалася. Заплющив очі. - Боже, пробач за ці паралелі.
Ніка з заплющеними очима сповзла по стіні вниз: - Я пробачаю....