Бували у вас в житті книги, які глибоко врізаються в душу? Після яких сльози стікають струмками, а серце розривається від чогось нового, величного? Так ніби привідкрилася завіса між невидимими раніше світами?
В моєму житті було кілька таких книг.
Кожну я пам*ятаю на запах та дотик. Кожну хочу порекомендувати та подарувати всім на світі. Але водночас боюся це зробити ( а раптом в них вона не викличе таких почуттів як у мене, і я зі своїм великим одкровенням пошиюся у дурні).
Тим не менше світ любить сміливих. Тому я сміливо порекомендую вам її.
Вільям Пол Янг "Хижа".
14 коментарів
Авторизуйтесь, щоб додавати коментарі
УвійтиОбожнюю читати нові книги. А ще знову і знову перечитувати старі . Відчувати відомі почуття, емоції по новій хвилі.
Ромен Роллан "Очарованная душа" - читала і мурашки по шкірі, читала і паралельно олівецем і ставила галочки на висловах. Нажаль книгу комусь віддала почитати і з кінцями. Але завдяки вашому посту знову згадала ті відчуття, і подумала що треба її обов`язково придбати.
На мене до сих пір має вплив книга "Ті, що співають у терні". Читала її, мабуть, разів 30 (без перебільшення) і кожен раз, як в перший. Герої після кожного прочитання вміють здивувати наново, люблю подумати "а що б зробила я" на місці цих персонажів.
Я з кожної книги брала щось для себе. Особливо тоді, коли книга припадала на складний період життя, то я, читаючи і аналізуючи діїї, вчинки і характери персонажів, переносила їх на себе, вчилася протистояти ударам долі, і вдячнам цим книгам і їх авторам. Хотілося б колись, щоб і мої книги послужили комусь у такий спосіб.
"Герой нашего времени" Лермонтов
А я колись Біблію прочитав. Не всю, звичайно, але вражень і натхнення до цих пір вистачає :)
В кожному періоді - своя. «Вбити пересмішника», а потім «Ті, що співають у терені», потім був Толкін, якого змінила «Вероніка вирішує померти»
Зараз таке перестала читати. Не хочу серйозностей.
Для мене переламною стало ранобе Доля/Початок(точніше екранизація цього ранобе в аниме серіалі). Без перевершення моржна сказати, що цей твір став тою мірою яка віділила "до" і "після".
"До" цікавим були штамповані історіі суть яких в тому, щоб показати який головний герой крутий і ідеальний.
"Після" захотвілось дивитися історіі де головний герой не хворіє "синдромом обраного" і інші персонажі мають сен. Саме після цієї історіі не міг більши читати пусті нагибательські твори безсенсу і з передбачуваним фіналом підкресленим плоскимир декораціями. Вперше захотілось логіки і неоднозначності які намагався знайти навіть там де на перший погдляд все клішировано і пусто(десь і справді знаходив, десь ні).
Вікторія Задорська, В пошук можете вбити Fate/Zero і повинно видати найближчі результати.
Тільки як уже одного разу казав ранобе на українській зараз рідко хто переводить, тому шукати хіба що російською або англійською.
Саме аніме українською перекладено і озвучено, але там переклад сируватий хоча пошук видає результат. Російською ж знайти не важко.
Власне я читав тут.
http://anime-share.ru/ranobe-sudba-nachalo-ranobe-fate-zero.html#
Фаулз " Колекціонер" дуже вплинула на мене. Також " Жизнь взаймы", автора не помню.
Radianta, Так
Джек Лондон
Мабуть діалоги Платона. Особливо "республіка"
Бернар Вербер, майже всі його книги. Змушують повернутися з хмар на землю.
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати