Додано
17.04.25 22:42:11
Міні-конкурс! Закінчи історію одним реченням!
Добрий вечір, шановні автори та читачі!
Пропоную влаштувати міні-конкурс. Суть проста: завершити історію. Одним словом, реченням або кількома реченнями. Вдалі "енди" пропоную відзначати плюсиками. Пропоную також нагороду: автора найкращого "енда" треба вшанувати, ознайомитись із його творчістю. Від себе обіцяю прочитати книгу переможця і написати до неї розгорнутий коментар. Як вам така ідея?)
Отож!
"Темний чаклун поцілив заклинанням в останнього лицаря Світла. Рана смертельна. За хвилину захисник невинних назавжди заплющить очі. Після цього світ повністю зануриться у темряву, Зло переможе. Чаклун нахиляється до лицаря і каже...".
13 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
Увійти- Тепер ти квач.
Діана Дніпро, +
Чаклун нахиляється до лицаря і каже.
— Бачиш, як легко все зламати?
Немеш Іван, +!)
- І як тобі смак поразки? Не такий вже й гіркий, правда?
Лицар не відреагував. Чаклук занервував:
-Ти що, дійсно помер? Ні цього не може бути.
Божевілля охопило чаклуна.
Він впавши на коліна, перед бездиханним тілом, схопив себе за волосся і закричав:
- Як ти міг?
Тільки після цього він зрозумів, що щойно втратив друга, ворога, БРАТА.
- Пробач - прошепотів він, і впав поруч скручений калачиком.
Міріада Фаєр, підтримую)
Темний чаклун поцілив заклинанням в останнього лицаря Світла. Рана смертельна. За хвилину захисник невинних назавжди заплющить очі. Після цього світ повністю зануриться у темряву, Зло переможе. Чаклун нахиляється до лицаря і каже:
- Так, геймере недороблений! Негайно кидай свої іграшки і поприбирай у кімнаті!
- Ну ма-ам!
Класна ідея з блогом, до речі)))
Тетяна Овчіннікова, +
Чорт! І цей здох, а я лише в азарт увійшов...
Нікнейм, +
Чаклун нахиляється до лицаря і каже:
— Ти програв, але твоя надія… заразна.
Той посміхається крізь біль у відповідь. Його голос тремтить, але очі спокійні:
— Я й не сподівався перемогти. Лише затримати тебе… До початку нового циклу...
І в ту саму мить, коли серце лицаря зупиняється, — десь далеко розплющує очі немовля… і вперше бачить світанок.
Добро ще не виграло, але вже й не програло.
Тетяна Вітер, +)
—Насправді я не чаклун, а чаклунка, і я ношу під серцем твою дитину.
Олесь Король, +
І каже: "Скільки ще тобі потрібно доказів того, що справедливості не існує?!"
Лілія Зелена, +
Темний чаклун поцілив заклинанням в останнього лицаря Світла. Рана смертельна. За хвилину захисник невинних назавжди заплющить очі. Після цього світ повністю зануриться у темряву, Зло переможе. Чаклун нахиляється до лицаря і каже...
- Ти не помреш «герою»… Ти побачиш як світ згорить, ти побачиш як я вбʼю її, а потім усе що ти любиш.
Очи лицаря все одно поступово закривалися, а із уст ледве було чутно його тихий слабкий голос…
- Я… Я твій… Ти… - але його очі закрилися назавжди.
(Щось таке незрозуміле, треба було довше подумати)
Напрієнко Андрій, +!
Чаклун нахиляється до лицаря і каже:
- А я ще на машинці вишивати можу, прикинь.
Рома Аріведерчі, +)
- Ох, любий друже. Тепер це не так смішно, еге ж?
Чаклун нахилився до вуха і так знесиленого лицаря, і спокусливим голосом:
- Подивись на себе: і це ж той самий герой в латунках, який мав врятувати Артеміду? Натовп так і верещав, прославляв тебе, але ти - лише розтоптав їхні надії. Плюнув в обличчя своїм відданим.
Перед лицарем повстала зовсім інша локація і до болі знайома: то було його рідне село, де його супроводжували до подорожів. Але люди… люди проклинали їхнього героя.
- Не зрозумій мене неправильно… я не налаштував їх проти тебе. Я тобі дав відчути себе в моїй шкірі…
Народ кидався в лицаря помідорами, махали вилами та іншими приладами. Не усвідомлював лицар лиш те, що він ховався від дерев, поки чаклун покидав місце події, прирікши його на вічні моральні муки.
Чарівна Мрія, Оу, дякую. Люблю придумувати щось складне і незвичне)
"... – Ну що ж, "світлий", тепер ти відчуєш те, що й моя сім'я відчула, коли ваші "благородні месники" увірвалися до нашої країни двадцять років тому, щоб винищувати інодумців..."
Цікаво, що ж моє продовження:
"Чаклун нахиляється до лицаря і каже:
— Ти програв, герой. Світ належить мені.
Та в очах лицаря, крізь біль і тьму, спалахує останній вогник. Він витягує зі свого ладанки амулет, що передався йому з покоління в покоління. Амулет спалахнув чистим світлом, обпікаючи чаклуна.
— Моя смерть — не кінець, — прошепотів лицар, — вона — початок.
Із глибини небес почувся відгомін древнього дзвону. Десь далеко засяяло нове світло, і земля завібрувала — Світло готувалося до повернення."
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати