❤️ Вгадай книги — отримай подарунок! Результати ❤️

Автор: Ема Ноель / Додано: 10.08.22, 17:37:02

Отже, які книги ховаються під згаданими уривками?

Книга 1

Мар’яна Доля “Муза”

У мене перехопило горло, і я ледве стримувалась, щоб не заплакати. Стало дуже шкода себе. Що я увесь час роблю зі своїм життям? Чому постійно підкоряюсь чужим бажанням і наказам, наче й не маю власної волі?

Але я не заплакала, тільки кілька разів глибоко вдихнула й видихнула, потім підсунулася до нього й обняла за шию.

— Аліно, — він зарився обличчям у моє волосся, — можна тепер я тебе щось запитаю? Ти можеш не відповідати, якщо не хочеш.

— Питай…

— Батько Ярика — хто він ?

Олег ніби вирішив помститися мені за мої розпитування — думала я. І вже було відкрила рота, щоб сказати, що не хочу розмовляти на цю тему, але потім все-таки зізналася:

— Він був моїм викладачем…

— Скажи, будь ласка,  чи у вас все було по добрій волі? Чи, може, він примусив тебе?..

Олег узяв мене за підборіддя, повернув моє обличчя до себе, хоча я пробувала відвернутися, і уважно дивився мені в очі. І я не змогла сказати правду. Подумала, що збрехати буде краще… для нас усіх.

— Так, — ледве чутно прошепотіла я. — Я не хотіла цього.

Книга 2

Софія Чайка "Вітаміни для серця"

Діна не розуміла, що відбувається. Якби на місці шефа був інший чоловік, вона подумала б, що він за нею упадає, але ж це Ігор Олександрович! Він би нізащо…

На думку негайно спала фраза, мимохідь кинута медсестрою: «Ось тільки на таких, як я, Ігор Олександрович ні-ні, а ось на вас...»

«Невже вона права? Та ну! Йому просто захотілося провести вечір у жіночій компанії, от і все».

Так, це вдале припущення, рятівне. Можливо, подруга Тихого сьогодні зайнята, або він з нею порвав, і йому ні з ким сходити до ресторану, або ж…

«Діна, ти сама в таке віриш?»

Але ще менше вона вірила в те, що може сподобатися такому чоловікові, як Ігор Олександрович, хоча той і просив називати його на ім’я.

«Можуть же бути у людини свої примхи?»

Діна зателефонувала бабусі. На подив, цього разу відповіла господиня телефону, а не маленька хитрунка.

— Ви там як? Настуня чим займається?

— З нами все гаразд. Ось тільки Настя розгромила салатницю, але вже склеїла її самостійно та тепер розмальовує фарбами. А так… Все, як завжди.

— Зрозуміло. Бабусю, я затримаюсь ненадовго. Виникли непередбачувані обставини. І ще... Мене на роботу беруть! Уявляєш?

— Це, звичайно, добре, що беруть. Але ж, дитинко, ти занадто багато працюєш. Цим повинні займатися чоловіки. Може, краще підшукай собі когось… відповідного.

Знову бабуся заспівала стару пісню!

— Іншим разом, добре? Ви там не чекайте на мене, лягайте спати.

— І вдень, і вночі надриваєшся. Ти нам потрібна здорова.

— Добре, бабусю.

Чому вона не зізналася, що зараз знаходиться у ресторані, та ще й з чоловіком, нехай і з шефом, Діна не знала й аналізувати не намагалася.

Книга 3

Анна Пахомова “(Не)справжня дружина”

Я тримав в руках мале худе тільце дитини. Олександра зачинилася в ванній, а її підопічна криве личко і знову починає ревіти. Відсовую її від себе далі на витягнутих руках - ще не вистачало щоб і мені светр зіпсувала. Дитина дивиться на мене чорними бусинками очей і ніби відчуває мою неприязнь до себе. Знаходиться в плачу. Зараз Саша подумає що я знову її "катую"

Книга 4

Ема Ноель “Стань мамою моїх дітей”

Ще якийсь час стою на сходах, а потім нерішучим кроком підіймаюсь на свій поверх. Кидаю насторожений погляд на двері, ніби вони можуть на мене накинутися. Я не можу туди увійти. Не сьогодні, принаймні. І на вулицю не вийду.

Повертаю голову в інший бік. Витріщаюся на замкнені двері квартири Леона. Я й справді дика, як каже сестра. Була б більш товариською, роззнайомилася б із сусідами та попросилася в когось переночувати. А так… у Леона під дверима непоганий килимок. Навіть ніхто не вкрав і досі. І темно з того боку, світло не падає, якщо Макар гляне у вічко, не повинен помітити мене.

Сідаю на цей килимок. Підтягнувши ноги до грудей, обіймаю коліна та опускаю голову. Може, навіть подрімати вдасться. Обидві квартири зараз порожні, у моїй у п'яному чаді сплять, ліфт працює, сходами ходити ніхто не повинен, тож, сподіваюся, мене тут ніхто не помітить.

Здається, я справді засинаю. Бо не одразу помічаю, що хтось стоїть поряд. З жахом та соромом усвідомлюю, що непоміченою залишитись не вийшло. Зверху чую шарудіння, як відчиняється замок. Запізно розумію, що це, напевно, Леон, проте навіть злякатися не встигаю. Соромно так стає. Треба підвестися, попросити вибачення за те, що як безпритульний песик під його дверима на килимку сплю. Сором.

Всі ці думки проносяться за частку секунди, перш ніж встигаю прийти до тями і зробити щось з того, про що подумала. Перш ніж я встигаю спробувати якось виправдати своє перебування тут, мене підхоплюють на руки, переступають через поріг і, заплеснувши ногою двері, заносять у квартиру.

Відгадали Бетсі Прус і Валя Головатюк з різницею в кілька хвилин, але… серед умов було: “завдання для найактивніших (але тих, хто ще не брав участі!)” Тому, на жаль, переможця сьогодні назвати не можу. Але! Буде ще, не засмучуйтеся!

2 коментаря

Авторизуйтесь, щоб додавати коментарі

Увійти
avatar
Лана Міцкевич
10.08.2022, 19:25:40

Оце дівчата спритні))

avatar
(Ivanka)
10.08.2022, 17:38:54

Дякую)

Ема Ноель
10.08.2022, 17:43:55

(Ivanka), Прошу)