Не пропустить останні глави роману!

"Кохати не можна забути" - не пропустить останні глави!

Вже в четвер та понеділок фінал історії!

Уривочки:

***

Що за чортівня? Чому вона так різко схопилася з місця і що то за клята анонімка? І головне – звідки у того негідника мій номер?

Питань було більше ніж відповідей.

Я вийшов на вулицю. З неба почали кружляти перші хлоп’я снігу. Середина листопаду. У місто прийшла казка. Я б з радістю зараз гуляв за руку з Оксаною, але тепер мені потрібно шукати її в іншому великому місті. І як це зробити – не маю жодного уявлення.

Я опустився на лавку в парку, набрав ще раз номер Оксани, але вона все ще була поза зоною.

- Я нікому не дозволю тебе скривдити. І ніякі аноніми мені не указ.

І тут я згадав про Наталку, подругу Оксани. Вона точно має знати де живуть батьки моєї коханої.

***

Одеса ще більше зблизила нас з Олександром. Час, проведений удвох, за ці тижні, остаточно довів нам обом, що наше кохання справжнє. Ми на початку шляху пройшли стільки іспитів, скільки часом пари не проходять за кілька років. Ми сумнівалися, нас кривдили, але ми впоралися. Ми вже колись кохали, та втрачали, ми перемогли біль та знайшли сили жити далі. Ми не зламалися та перебороли все. Те, що доля звела нас, самотніх та загублених, не інакше як диво та другий шанс на щастя, який неможна проґавити!

***

Єгипет. Пустеля й тепле Червоне море. Всі хвилювання та потрясіння останніх тижнів настільки спустошили мене, що я не вірила у початок відпустки аж поки літак не піднявся у повітря.

Рита сиділа біля ілюмінатору, спостерігаючи за хмарками, за морем, над яким ми пролітали, а потім й за пустелею. Вона раділа, сміялася та ловила кайф від свого першого польоту.

Ми з Олександром увесь час в літаку трималися за руки. Мені важливо було знати, що він поруч, відчувати його. Я ніби боялася, що він зникне чи я кудись знову подінуся.

***

Місто готувалося до Різдва та Нового Року. Будинки та вулиці прикрасилися святковими вогниками та ялинками.

Ось й ми у нашої кухні-студії поставили пишну ялинку, розвісили святкові гірлянди, казкових ельфів. У повітрі лунало відчуття свята.

Різдво… Одне з моїх найулюбленіших свят. Я звикла святкувати його разом з усім світом, ввечері 24 грудня. Алекс не мав нічого проти, тож ми накрили святковий стіл, запалили свічки, увімкнули гарну музику. У цей вечір ми вирішили нікого не запрошувати та насолодитися один одним. Сімейна різдвяна вечеря. Ми напекли з Ритою медових пряників, я запекла курку з яблуками та приготувала кілька салатів. Домашнє свято, затишок й атмосфера щастя.

Рита вже вклалася спати, а ми розкладали подарунки під ялинкою. Сиділи разом на пухнастому килимку перед електричним каміном-картиною, в якому ніби-то тріскотіли дрова.

https://booknet.com/uk/book/kohati-ne-mozhna-zabuti-b391661