Невідома чеченська вiйна

 Чечня всім нам відома здобуттям своєї незалежності в дев'яностих. Проте ще в союзи їм довелося виборювати право жити на своїй землі...

  Чечня , ще в радянському союзi була дуже гарячим регіоном. З революцію в Чечні ,як i повсюди в розвалюючийся імперії , був створений орган самоуправління - "громадський комітет" в містах , i "союз горцiв" в горах. З 1918 року беруть курс на повну незалежність. Але, опинившись між білими та червоними не зуміли її втримати. 

 В 1920 -х i по 1938 рiк в Чечні, як i по всюди на східних теренах радянського союзу, активно діє басмачеський рух. 

  Це був рух опору, направлений на незалежність мусульманських регіонів. В царській Росії, хоча б формально, мирилися з існуванням якоїсь іншої релігії окрім "державного православ'я".  Хоча церква робила все аби "навернути в істину вiру" як найбільше. 

 "Воинственние безбожники" зайняли радикальну позицію по відношенню до релігій ."Бога нет".I не важливо Христос , Аллах чи Буда.  Знищення мечетей , привселюдне спалення коранiв, масові розстріли місцевих священнослужителів. В купi з намаганням переробити одвічний уклад життя, це призвело до масового спротиву. 

 Хоча формально спротив було придушено в 1938 році, але в горах діяли групи Абреків. 

 Абрек , вiд того ж Басмачу, вiдрiзнявся районом дiй. Басмачи діяли в степах, будучи мобільними кінними загонами. Абрек це суто кавказьке, "воїн з гiр". На початку 1940 року , місцевий житель Хасан Ісраїлов, піднімає повстання. 

  Причиною послужило те, що стройові частини були відправлені в Фінляндію. На Кавказі лишилися гарнізонні частини , частини охорони, i прикордонники. Всіх решту забрали замерзати в Фінляндії. 

 Проте реальне пекло окупантам настало в 1942 році. З фронту Гітлер рветься до кавказької нафти , в самому Кавказі в усю силу палає повстання, а з тилу Туреччина, де також було не спокійно. 

 Туреччина хоча й була нейтральною, але підтримувала тіснi відносини з Німеччиною. На цей факт радянська i російська пропаганди, акцентують особливу увагу , забуваючи про те , що взагалі то Туреччина до 1940 року була в союзи з Англією i Францію. 

 Радянсько - турецька вiйна мала , по плану Черчеля , початися ще в сороковому році. Тоді  на повну розроблялися плани допомоги Фінляндії. План мінімум заключався в бомбардуванні турецькою авіацією нафтородовищ радянського союзу . Те що в них нафта є ще в Сибіру , тоді росіяни не знали. Кавказ був основним нафтовим регіоном. План максимум - повномасштабне вторгнення. 

 Через цей факт Хасана Ісраїлова називають турецьким шпигуном. Мовляв це повстання мало підготувати грунт для турецького вторгнення. Нічого подібного. Турки подивилися на цей план , i сказали що нi , ми приймаємо нейтралітет. 

 Уїнстон Чечель дивується . А чого так? Ми вам допоможемо. I тут турецькі дипломати роблять крок, який надовго зіпсує турецько - британські відносини. Вони прямо заявляють - підтримаєте як Польщу в вереснi 1939 . 

 З боку виглядало , що вони Польщу форменим чином кинули. I це Польщу , з якими родинні не родинні, а давні - дружні - теплі відносини так точно . Туреччина в цю компанію форменним образом присусідилася в 1938 році. I то , бо їм зброю ніхто не продавав. 

 В першу світову Туреччина воювала на боці Німеччини. Час минув, технології скакнули в перед. Ну i Турки не хотіли лишатися в сторонi. Але коли вони сувалися на ринок , їм, програвшим першу світову ставилося питання "а з ким це ви воювати хочете , що зброю закуповуєте". Так продовжувалося до кінця тридцятих , поки Англiй з Францією не взяли до гурту, з умовою військового союзу. 

 Треба сказати що Турки з цього союзу не дуже то пiднялися . Основна ударна сила як була кавалерія, так лишилася. Солдати озброювалися по принципу "все що може стріляти". Доходило до того , що солдат озброювали гвинтівками з кременевим замком, переробленими під сучасний набiй. 

 Фішка ще з росiйсько - турецької вiйни 1877-78 року. На всю країну вони мали 28 танків. Ну як танків. Цей мотлох був закуплений в радянського союзу . Відмітилися вони в конфліктi з китайцями, там залізницю ділили. Командувач Василів Блюхер , після того як побачив цi танки в дії , відписав в Москву: