Повстання столиці 101 кілометра.

  Три тижні минуло  з повстання в Муромі, як знову палахнуло. На цей раз в місті Александров, в так званій "столиці 101 кілометра". 

 Для початку невелика предисторiя. В радянському союзi була така мiра покарання - "ссылка". Її застосовували до неблагонадійних осіб. Спочатку учасники білого руху, антирадянських виступiв , потім кримінальників , амністованих осіб i тих хто мiг зіпсувати образ радянських міст.  Таким людям було не бажано зайвий раз з'являтися в містах, i жити билище чим за сто кілометрів бiля міст. 

 Місто Александров було найбільшим містом в сто кілометровiй зонi вiд Москви. Сто двадцять кілометрів по трасi. Спочатку його називали "Столичний 101 кілометр". Бо місто знаходилося в юрисдикціi столичних органів. Але народ , досить швидко, перейменував його на "Столицю 101 кілометру". 

 Столиця всiх "небажаних" в союзi , парадоксально стала улюбленим місцем відпочинку жителів Москви. Провінційна тиша. Гарні краєвиди в околиці. 

 До революційна архітектура в самому мiстi. 

 Місцеве керівництво, як i столичне,  вловило тенденцію, i вiд кримінальників місто очищали. Лишаючи відносно безпечних "політичних". 

 I ось 23 липня 1961 року двоє солдатів з розквартированої під Москвою частини, вирішили провести вихідний  в Алексадровi. Культурний відпочинок, переріс в банальну п'янку. 

 Проходячи мимо міліціонер , такий собі майор Кузнецов, наказав солдатам пройти за ним. Солдати відмовилися. Майор був без форми, і ксиви. Місто маленьке, начальство всi і так то в лице знають. 

 Не бажанням підкорятися, дуже вже солдати розлютили начальника. I вiн їх привселюдно побив. Солдати були п'яні, їм так то багато й не треба було. Відволікши  у вiдiлок, зателефонував коменданту гарнiзона полковнику Черейському. 

 В принципi це було житейське діло. Переберуть солдатики на відпочинку, менти їх злегка ( а бувало не з легка) помнуть, позагоряють на нарах,  приїдуть заберуть назад в частину.  Ну там за "неподобающее поведения советского солдата на отдихе" вдають пару нарядiв поза чергою. На тому зазвичай і розходилися. Про те тут все так мирно не обійшлося. 

 Побиття було привселюдним. Солдатів - захисників , менти побили. Плюс стали вiдомi події в Муромі. В газетах про це не писали, радіо телебачення мовчало, але в радянському союзi відомостi "сарафанним радіо" розходилися дуже швидко. В народi його іронічно називали " Агенство "ОБС"" . Абревіатура розшифровувалася так - Одна Бабця Сказала. 

 З закликами "влаштуємо їм Муром", озброївшись підручними засобами пришли до відділку міліції. I підійшли вчасно. До відділку вже під'їхав начальник гарнізону , i почав вантажити затриманих. 

 Натовп оточив машину , i почав вимагати відпустити солдiв. Черейський відмовився. Сів в машину, i став наїжджати на людей. В прямому сенсi цого слова. Сів в авто, i вдавив на газ,  їдучи на людей. За що й поплатився. 

 Автівку полковника було перевернуто. Його самого витягнули , i побили. Так , як автівки був лише один солдат, полковника лишили в спокої. Взявши лавки , люди пішли на штурм. 

 I тут, якщо вiрити офіційним відомостям, радянські міліціонери проявили просто чудеса гуманізму. На них йде натовп, вибиває лавками двері й вікна, а вони роблять понад 300 попереджувальних пострілів в повітря. 

 Але повернемося до основних подій. Коли натовп вiрвався в будівлю, міліціонери відступили разом з затриманими, до тюремного блоку № 4. Будівля була сусідня, i там був прибудований окремий коридор. Аби ув'язнених було простіше водити. 

 Тюремнi "вертухаї" церемонитися не стали. Відразу відкрили вогонь на ураження. По офіційнiй статистиці убито було 4 , поранено 19 осіб. По не офіційних - одних убитих в коридорi було вiд 20 до 30. Коридор представляв собою тiсне приміщення, люди йшли плотним строєм, тож пару автоматів Калашникова влаштували там справжню бійню. 

 Цікавий момент з солдатами. Пізніше будуть встановлені їх прізвища - Грездов i Крилилов. Користуючись сум'яттям , вони втекли з місця пригоди, i дісталися до своєї частини. Проте це вже нічого не змінило. 

 Люди вийшли з пекельного коридору, i вирішили обійти тюрму, аби взяти її штурмом. Їм вдалося пробитися у внутрішній двір, але наштовхнувшись на автоматний вогонь вони вiдiйшли. 

 Була спроба штурму з воріт. Людям вдалося пробитися в внутрішній двір, але потрапивши під сильний вогонь , вiдiйшли. Бачачи що не вдасться захопити тюрму, в тюрмi народiв, мітингувальники спалили відділок.