Розділ 12

- Так, звичайно, мамо, я тебе слухаю, - невже я своїми здогадами потрапила точнісінько в ціль? У моєї рідної є друга половинка, про яку я не знаю та і взагалі не здогадувалася? Це цілком логічно й нормально, що в неї з'явився чоловік. Людина, яку мама кохає і яка кохає мою рідну. Але просто це так незвично. Уявляти поряд з матір'ю ще когось, крім себе. З кимось ділитися тією любов'ю, яка відходить від неї. Практично все своє свідоме життя я тільки й пам'ятаю нас двох. Разом. Всюди. На природі. Десь в кінотеатрі. На якійсь виставці. Та навіть вдома. А тут хтось третій входить в цей дует та розриває його навпіл. Далеко не факт, що ця людина принесе негатив, мама все ж таки бачить, що і хто з себе представляє, та все одно це так незвично. Порушує гармонію.

- В кожної людини в житті настає момент, коли їй потрібно все змінювати. Перебудовувати своє звичне життя. Дещо зміщувати пріоритети. Впускати нових людей у своє життя, тож...

- Мамочко, я все розумію, не переймайся, - якщо для мене було дико усвідомлювати, що у рідної з'явиться чоловік, з яким вона буда проводити разом час, гуляти, можливо, навіть з ним жити, то що говорити про неї. Мама хотіла якомога безпечніше підійти до цієї теми, щоб для мене це не було ударом. Саме тому я вирішила перебрати ініціативу у свої руки, - ти знайшла кохану людину. Тут нічого немає такого сороміцького. Це цілком нормальні й адекватні речі. Тобі нічого хвилюватися.

- Справді? - В неї ніби камінь впав з душі, настільки вона зраділа, що я так легко сприйняла цю новину. Цікаво, як довго рідна вже у відносинах? І ще важливіше питання, куди важливіше для мене самої - що ж я за донька така, що навіть не помітила, як в житті моєї найріднішої людини на всьому світі з'явилася друга половинка? Що ж я за невдячна скотина така, що не відзначила, що мама змінилася і ці зміни пов'язані з чимось ну, дуже важливим для неї? А вона ж мене народила, виховала, завжди була готова прийти на допомогу... Ось так я віддячила їй, просто проігнорувавши її емоційні зміни.

- Так, звичайно, - час виправлятися і хоча б підтримати маму зараз, всім виглядом показати, що я приймаю її вибір, яким би він не був. Сподіваюся, там же адекватний персонаж? Не щось на кшталт мого горе татуся? Рідна ж зробила якісь висновки з гидкого минулого? - Його звати Максим, так?

- Так, Макс.

- А по батькові як? Максим...? - Ну, якось не надто пасує називати чоловіка куди старше від мене просто на ім'я. Варто дізнатися як величають його батька, щоб при знайомстві з цим Максимом батьковичем не осоромитися.

- Просто Максим, він не набагато старше тебе.

А ось тут вже я не змогла приховати свого здивування. Як це не набагато старше мене? Тобто йому до тридцяти років? Якщо й не менше? Моя мама вирішила згадати молодість? 

- Все, все, видихай, - поки мої очі все більше розширювалися від подиву, а нижня щелепа не пристойно опустилася донизу, рідна почала заливисто сміятися, так голосно, що думаю в сусідів теж настав ранок. Не факт, що добрий. Не факт, що їм потрібно було прокидатися так рано. Але рідна спрацювала замість півника, який повідомляє, що час витягувати п'яті точки з ліжечка та жити це життя. - А то вже навигадувала собі чорт знає що. Це жарт. Розіграш.

- Жарт? - Що саме жарт? Що цей Максим ледве старше мене? Чи жарт, що взагалі у мами хтось є в плані відносин? На якому моменті треба сміятися?

- Так, жарт, просто жарт. Просто у мене гарний настрій. - Ага, я бачу, рідна розвела мене як дурнюню. Давно такого не було, щоб вона так завзято і вміло мене надурила. - Максим це один з тих чоловіків, що вчора приходили встановлювати скло у вітрині. Отой молодший, пам'ятаєш?

- Так, - він ще втокмачив моїй рідній знижку на більш якісне скло, хоч його партнер в цьому і не надто був зацікавлений.

- Так ось, він дізнався стосовно підлого вчинку твого батька і запропонував допомогти, бо в нього є гарний товариш адвокат, котрий може взятися за цю справу.

- Ааа, - чіпкий хлопець, явно шукає, де можна підробити кошти. Але якщо справді допоможе, якщо реально все закінчиться добре й ательє залишиться нам, а не перейде в руки мерзотника таточка, то супер. Гріх і не віддячити цьому Максу.

- Це він набрав мене та повідомив, що вже сьогодні я зможу зустрітися з цим його товаришем, з цим адвокатом, так сказати, щоб не затягувати з поверненням ательє у рідні гавані.

- Бачу, ти оптимістично налаштована, так? - Мама так впевнено говорила, що наш сімейний бізнес не постраждає, що попри не бажання псувати їй настрій, я все ж таки не могла не поставити це запитання. Бо батько підла людина, а якщо він працює ще й у зв'язці з Єлизаветою Олександрівною... Гівняна суміш відверто кажучи. Дуже гівняна. Вони як два магніти притягнулися одне до одного, щоб разом творити лайно.

- А чому б і ні? Цей Роман, цей адвокат, професіонал своєї справи зі слів Максима. Ще до особистої зустрічі попросив зібрати певні документи та принести їх з собою, щоб він вже міг почати будувати захисну позицію. Тож, сонечко, ти снідай, а я піду збиратися. Потрібно заїхати ще в торговий центр, зробити копії документів перед цією зустріччю.

- Так, звичайно, гарного тобі дня, - рідна була настільки окрилена цією розмовою з Максом, і знаходилася на позитивній хвилі, що я не стала її затримувати зайвими допитами. Потім. Все потім. Зараз головне не втратити ательє. Бо це буде не тільки втрата бізнесу, це буде втрата минулого, пам'ятки про бабусю. Втрата того, що нас з мамою стільки років годувало. А що як у мене буде дівчинка й вона захоче продовжити сімейний бізнес? Не всі ж очікують спадку як манни небесної. Не всі готові за цей спадок горло одне одному перегризти й дітей на стороні наробити...