Буває сумно та самотньо .
Дощі все ллють.
Душа ридає...
Здається іноді, що в світі...
Немає більше ні душі,
А серце в пошуках розмови.
Шукає довго...
Чи знайде?
Можливо, й знайде...
Хоч, хто знає...
Чекать чого?
Чи, що робити?
Цього уже ніхто не знає.
Душа все рветься,
Вилітає.
А хочеться лише розмови.
Тепла людського чи підмоги.
Любові хочеться, не сліз .
А сьози, наче ті дощі...
Все ллють і ллють безперестанку.
І ні тепла, і ні любові.
І навіть посмішки нема...
Чого чекати в цім житті?
Чого шукати в цьому світі?
Грошей?
Не в грошах щастя!
Любові?
Чи вірне буде те чуття?
І чи надовго, у вирій ,
Таких солодких тих чуттів,
затягне серце молоде?
Можливо дружба?
І знову ні!
Чи вірна буде та людина?
Чи в ту, таку складну хвилину,
Появиться, розвеселить...
Чого шукати в цьому світі?
Цього уже ніхто не знає...
І тільки дощ...
Своїм сумним, холодним шумом...
Розкаже істину та правду...
Тихеньким шепотом
Відредаговано: 11.05.2024