Слово від Автора

Псі-Фактор закінчено.

Мені б хотілося написати про це такий собі шикарний блог. Але я все ще перебуваю в заціпенінні після народження тієї самої кульмінації. Перекладаючи свою роботу наче повернулася на два роки назад. Навіть переписала епілог, за що щиро дякую Ані Кос.

Зараз, озираючись назад, згадуючи початок над цією роботою, дивуюся витраченому часу.

Світ Псі-фактора вперше був мною озвучений у далекому 2016-му році. Я побачила Таріса, Райго і Нану. Побачила дивний постапокаліптичний світ, який давно відійшов від жахів війни. Але не зумів впоратися зі звичайною Природою.

Природа, в моєму розумінні повинна була стати головним антагоністом. На жаль, працюючи над книгою, я бачила антагоніста не в Природі, а в людях. Тільки людина здатна наділити ті чи інші речі власними властивостями.

Поруч із Тарісом, Наною і Райго встала Клер де Руж і Нан... Пізніше прокинулася Марта і Кейт Свон. Ще пізніше шкідливий і вкрай самостійний  старигань Ірраїль. Персонажі, над якими я, Автор, геть не мала влади.

Ірраїль увірвався в мою голову з усім своїм старечим маразмом, життєвими цілями, поглядами, бажаннями й образами. Як уособлення підземного міста. Притягнув за вуха Маркуса. Створив Мілкі, Голіафа, Віто... Маркус потягнув за собою Дейлу і звичайну людську ненависть.

А Нан показав Фердинанда.

У дві тисячі вісімнадцятому книжку було відкладено. Я не зрозуміла цих персонажів і повернулася до них тільки через два роки. Починаючи з 2020-го і закінчуючи  груднем 2021  я щодня жила ними. Чула їх, відчувала їх, не розуміючи, як маю зібрати докупи всі ті факти, які вони вивалюють на мене раз по раз. З усіма картинками, почуттями, претензіями, мріями і образами, ненавистю.

І найгірше було розуміти, що кожному з цих персонажів приготованиц свій кінець.

І якже було чарівно дати цій історії зажити тієї мовою , якою вона весь той час існувала в моїй голові. Як же оговтуюче було почути, які саме помилки я допускала у самому кінці сюжету.

Сьогодні я дуже задоволена, і проробленою працею і тим що книга нарешті виглядає так як їй личить бути.

Псі-фактор занадто красивий і жорстокий світ. Зовсім несхожий на наш, з іншими законами, з іншим ставленням до життя, смерті та обов'язку.

Зізнатися, я б дуже хотіла побачити його на власні очі, у всій його дивовижній красі. У тій дивовижній досконалості, яку він показав мені, поки виливався на сторінки книжки.

Віка Торі  величезне спасибі вам за читацьку  підтримку. Ваші коментарі щоразу давали мені рух уперед. Змушували не скніти над перекладом а хотіти робити його. Вимагали вкотре вивіряти сюжет та прибирати старі помилки. Я кожен раз щиро чекала вашого відгуку і кожний з них безцінний.

Амара, людино, без твого впертого - "прочитаю тільки як буде фінал", - я б рухалася набагато повільніше.

Ані, я сьогодні завдяки тобі закрила той довбаний гештальт з кульмінаційною сценою. Я перед тобою в боргу. Ну ти знаєш ))))

Для мене ви усі стали сьогодні  невід'ємною частиною цієї книги і цього мого персонального свята. Безцінною частиною, що дають змогу бачити більше й глибше.

Дякую Вам))))