Глава 33

"Я не ненавиджу тебе, моя  людино  люба,

Просто  твій шлях більше не мій .

Пробач мені за мій біль,

Пробач за ненависть, що спалахнула.

Пробач,  що не разом ми...

Популярна пісня.

Автор не відомий..."

__________________________________

Електрокар летів крізь нічне місто, майже не зупиняючись. Вуличні ліхтарі висіли над дорогою наче коралі з яскравих намистин, ділили простір вздовж горизонту. Кейт сидів за кермом. Клер поруч, на пасажирському.

Обидва мовчали, все ще перетравлюючи те, що відбулось.

 Поїздка в морг не принесла жодного результату.   Перевірити тіло вже не було можливим. Добою раніше його пустили в переробку, про що якось забули проінформувати і занести інформацію в Базу даних. Відповідних записів в експертному висновку теж не було. Витала  здогадка, що Швачко сам доклав до цього руку. Міг сам поцупити чіп, або ж простежити, щоб про його наявність промовчали. Запитати тепер було ні в кого. Штатний медексперт старанно розводив руки. В інструкції немає такого пункту, як перевірка на наявність паспорта. Перевіряють причину смерті, забирають зразок геному. Паспорт для цього не потрібен. Паспорт утилізують разом із людиною. Усе.

 Де Руж хмурилася, не бачачи ні виходу, ні рішень. Марті вистачило б кількох хвилин, щоб розібратися у всьому. На жаль, вона була далеко і чекати її раніше ранку просто нерозумно.

—  Їдь додому, Кейт. Відіспися, — прошепотіла Клер, коли електрокар зупинився біля під'їзної доріжки її приватного будинку.

— Я не вмію спати, Префекте... — тихо відповів він, дивлячись на власні руки, що  так і лежали на кермі. — Справу почитаю, записи подивлюся, може знайду щось.

Слабо кивнувши, де Руж ще деякий час дивилася перед собою. На відміну від Свона вона збиралася пити. Багато, до поросячого визку.

— Заїдеш уранці за мною, — нарешті вирішила вона і навіть слабко посміхнулася. — Якщо спатиму, розбудиш. Зрозумів?

— Узяв до відома, — Кейт перевів на неї погляд і здригнувся від абсолютно дикуватого виразу  обличчя начальниці, довершеного  неприродною посмішкою. Клер різко посерйознішала і відвернулася.

— Що ж... тоді на добраніч. — Не дочекавшись відповіді, вона вибралася назовні.

Простеживши, як Префект де Руж зникла за дверима свого будинку, Кейт лише тоді схаменувся і розвернув машину, проїхав метрів двісті і передумав. Зупинився і завмер, так і не прибравши руки з керма.

Події минулого дня крутилися в голові шаленим темпом. Прокручувалися раз за разом, кружляючи перед його поглядом, як дешеві повії, демонструючи всі свої принади і нерівності.

Адже дикості не припинялися вже цілий тиждень. Одна подія за іншою, в безперервному темпі, так немов над ними диригували однією рукою. Починаючи з убивства в Академії і закінчуючи цією ніччю. Два прихованих довгожителя під самим носом Клер де Руж.

Прихований менталіст Марта Лейн під тим же крилом Префекта.  Два менталісти від невідомого противника. Усі троє лисі, немов під копірку.

Далі, підозрюваний, що втік, Таріс Лаєн з поламаним нашийником, яким зацікавився сам Імператор. Райго Іссіа, хоч був не лисий, але схоже теж мав телепатичні здібності? Інакше, як він зупинив Лаєна, словом і поглядом? Але ж саме ця сцена насторожила де Руж того злощасного понеділка, і саме тоді вона вирішила забрати справу собі. Хотіла заховати їх, чи затримані потрібні були їй з іншою метою? Адже того дня Клер чітко сказала, що сповіщати столицю не треба... Усе, що відбувалося після того її рішення, взагалі мало піддавалося опису. Димитрій, перше в житті навіювання, пережите Кейтом. Крадіжка підозрюваних? Спроба вбивства Лаєна? І напад на групу переслідування.

Навіщо вкрали хлопців... Замести сліди? Чи потрібен був виключно Іссія? Якщо врахувати, що двоє вбивць були з телепатичними здібностями, чи може бути, що вони їх вербують?

Чи може бути таке, що діти , які втекли, продовжували бути під впливом Іссіа і напад на групу переслідування теж через нього?

А навіщо злочинці Імператору? Власне розслідування, чи справа в Абе, який одним лише своїм проханням цього вечора вибив Свону всі думки з голови. Вони з Мідлтоном і прийшли до тями  лише коли Клер та Абе зникли.

Теж менталіст? Може, до столиці НАНУ, Таріса і Райго хотіли виключно для Абе? Чи проблема глобальніша, ніж здається на перший погляд?

Можливо, магазин розумного товару має іншу мету, ніж просто урізноманітнити суспільний лад?

Але ж і на цьому дивацтва не закінчуються. Відповідальний за проведення експерименту, радник Димитрій, запрошує виконавцем людину без ліцензії. Колишнього майстра Ірраїля. За старою дружбою... Чи за старим обов'язком?

Якби тільки це... Адже є ще Віто, поява якого викликає надто багато запитань. Хлопець зі скандальною установкою офіційно зареєстрований із зазначенням свого підпільного майстра і замовника. Зробити таке, все одно що махати червоною ганчіркою перед спецслужбами. Навіщо підпільному майстру заявляти про себе в такий спосіб? Навіщо це замовнику? У чому задум?

Голова скипіла від думок. Відкинувшись на підголівник, Свон продовжував напружено думати. Його чуття говорило, що весь абсурд, що відбувається довкола, пов'язаний у струнку систему подій. Щоб зрозуміти, треба розібрати кожну з них. Вивести точки їх дотику, пересічення.

Якщо брати історію з Віто, якщо дивитися неупереджено, на всю ситуацію загалом. Що відбувається? Людина, яка вперше прокинулася, приходить на реєстрацію і викладає всю таємницю інспектору. Буквально, махає червоною ганчіркою. Службовець вносить інформацію до Бази даних, найімовірніше, ще й робить дзвінок начальству. Адже все, що стосується Імператора, одразу потрапляє на опрацювання до імперського секретаріату. А що бачить секретаріат? Три імені: підпільний фахівець, нова людина, яка має види на особистий простір Імператора, і такий собі Маркус Бібі...