Глава 11: Екстрений випуск

Студія інформаційного хабу «Ноосфера». Ріо-де-Жанейро, Бразилія.

13 червня 2120 року. 05:00 за місцевим часом (08:00 за Гринвічем).

Попри епохальність моменту, Рікардо Гізу примудрявся лишатися спокійним. Успадкований від батька талант почуватися в об’єктивах телекамер як риба в воді зараз був як ніколи доречним. Він завжди вдягався мов щойно від кравця. Та сьогодні мав вигляд справжньої ікони стилю до найдрібніших деталей – від запонок до ідеального проділу жагуче-чорного волосся.

Моніці спокій давався важче. Нехай вона й була досвідченою топ-менеджеркою, яка в «Оріоні» мала за своїх підлеглих кілька тисяч людей висококваліфікованого наукового персоналу, та до цієї миті вона зазвичай була в тіні. У світі знайшлося б від сили два десятки тисяч людей, яким були б знайомі її ім’я та прізвище. Цього ж вечора їх знатимуть сотні мільйонів. Дивно, та в цей історичний момент у голову лізла думка геть недоладна: про те, який вигляд має перед камерами її вбрання. Навіть сорок років серйозної наукової діяльності не здатні були повністю витравити з жінки жінку.

Домінік Купер мав поряд із ними трохи чужорідний вигляд. Попри всі старання стилістів, він лишався тим, ким і був – розсіяним ексцентричним дідком, який не звик слідкувати за своєю зовнішністю. Такий мав би значно органічнішій вигляд, сидячи в піжамі в будинку для літніх людей, аніж у студії одного з найпопулярніших у Південній Америці шоу.

Цього ранку до віртуальної студії скликали всіх репортерів і експертів, яких вдалося розбудити. Ціла прірва грошей, яку нізащо б не відвалив жоден рекламодавець навіть за хвилинний відеоролик у перерві між таймами фіналу чемпіонату світу з футболу, впхнули в те, щоб поширити пряму трансляцію, а затим і її запис, та охопити цим контентом усю Земну кулю.

Перші повідомлення-«блискавки» поширили провідними світовими інформагентствами для прогріву ще двадцять хвилин тому. Сенсаційні заголовки, на зразок «Знайдено придатну для проживання людей планету» й «Епохальне відкриття сколихнуло людство» розлетілися просторами Всесвітньої павутини. Вони втискались у всі існуючі терени, починаючи від жаданої вкладки «Головне» у стрічках новин респектабельних новинних медіа, й закінчуючи дратуючими спливаючими повідомленнями на помийних сайтах, де зазвичай миготіли викриття брудних таємниць селебів упереміш із рекламою магічних засобів для лікування прищів.

Безперечно, нічого з цього не могло дати відчутний миттєвий ефект. У пост-інформаційну добу споживачів оповивав просто неймовірний обсяг інформаційного шлаку. Його генерував один віртуальний інтелект і з перемінним успіхом фільтрував інший. Тож знайти шлях до їхніх очей, вух і мізків з такого штибу сповіщеннями було непросто. Скільки б не заплатили за рекламу, меседжі про відкриття нової планети ВІ у кращому випадку відсіє до галузевих, малочитаних рубрик типу «Наука й техніка», що на їхні оновлення підписано небагато. А в гіршому – вони опиняться в однім ряду з низькопробними теоріями змови чи фейками про прибульців, вампірів і снігових людей.

Онлайн-обговорення в хабі «Ноосфера» було опорною точкою, що після неї сенсаційна новина поступово підніметься шкалою респектабельності й надійності. З божевільної міської легенди вона перейде в ранг непідтверджених інсайтів, а з того – перетвориться на загальновизнану сенсацію, гідну центральних колонок, перших полос та обкладинок абсолютно всього, що може бути опубліковано й прочитано.

Холдинг «Гізу Проджектс» міг собі дозволити дуже просунутий ШІ, та навіть той не здатен був більш-менш точно спрогнозувати, наскільки швидко людство усвідомить масштаб новини, що перед ними постала. Це залежало від сили-силенної факторів, дій і рішень мільйонів гравців. За однієї їхньої комбінації вся Земля зійде з розуму вже через добу, а за іншої – й місяці потому більшість споживачів вважатиме новину малоцікавою космічною маячнею або чиєюсь містифікацією.

Соціологи вже давно вивчили цей феномен поведінки мас. Люди вкрай гостро та швидко реагували на події, нехай і малозначні, проте близькі до їхнього повсякдення. Такі як підвищення комунальних платежів, поява серійного маніяка в їхньому місті чи політичний скандал локального масштабу. На події більш визначні й більш віддалені їхня реакція була не такою вираженою й дещо повільнішою.

Уклад життя мільярдів людей залежав від результатів міжнародних кліматичних самітів. А втім, за їхнім ходом стежило значно менше людей, аніж за подіями в різноманітних реаліті-шоу і спортивних чемпіонатах. Все нові й нові наукові відкриття й винаходи трансформували цілі галузі економіки, видозмінювали чи робили непотрібними десятки мільйонів робочих місць. Однак інформацію про них в Інтернеті шукали набагато менше, аніж про способи виведення бородавок у домашніх умовах, як і про те, що краще подарувати коханим на День Закоханих у цьому сезоні.

Гізу розумів це, як і всіляка хоч дрібку розумна людина. Та на відміну від багатьох ідеалістів, що ратували за мало не насильницьке всезагальне просвітництво, його це не засмучувало. «Лідери проростають з ґрунту, вдобреного посередностями» – пригадав він слова з якоїсь мотиваційної книги. Точніше й не скажеш! Завдяки своїй тупості й інертності маси ставали паливом, яким можна було «заправляти» чудові проєкти, а дійсно видатні люди сходили до вершин. Так було споконвіку. Жодна зграя не змогла б існувати, якби кожен самець у ній був альфою, ладним битися за домінування до останньої краплі крові. Єгипетські піраміди ніколи б не були збудовані, якби кожен робітник влаштовував змови проти фараона й виношував плани про власну піраміду. Маси добрі саме тим, що ними легко керувати. І з них елементарно отримувати енергію – немов із води, вітру чи сонця. Якщо, звісно, робити це зі знанням справи.