Розділ ІІ.

Тишком без сторонніх поглядів я вилізла на берег селища, викрутила своє темне волосся та сорочку. Вже відчуваючи кожним клаптиком шкіри як буде кричати матір, коли побачить мій брудний одяг, якщо побачить звичайно. Я усміхнулася про себе уявляючи, як скоро ми одружимося з Грегом, влаштуємо місячні гуляння та будемо наїдатися свіжими чарівними ягодами скільки влізе. Така вона традиція наших островів: скільки кошиків найсолодших ягід подолаєш — таким же солодким і буде заміжнє життя. 
Я накинула на себе залишений під деревом сухий плащ, а туфлі вхопила під руку. Обожнюю, коли морські хвилі омивають ноги, а пісок лоскочить п'яти. Так я йшла берегом, доки ступнею не наткнулася на шкіряний ремінь. Якісь речі часто можна знайти біля моря, тому не була б здивована, якщо це була середина дня, а не вранішня година.  Коли я прийшла сюди ще при сутінках його тут не було однозначно, хоча хтось міг вже після мене купатися та забутися свої речі. Та хто такий дурень крім мене так рано йтиме до моря? 
Я всунула ремінь у кишеню плаща, віднесу до двору, нехай хлопці самі вирішують хто загубив. Далі на шляху траплялись все нові різноманітні предмети: наручний годинник, гаманець, один чобіт. Доки згодом вдалині не побачила серед каміння нерухоме тіло...
— О, вбіса! — вирвалося з моїх вуст, туфлі впали з рук на пісок разом з ремінцем, який вочевидь тепер зрозуміло належить йому. Я прикрила долонями рота і мерщій побігла до чоловіка між каміння, ще ніколи не мавши справи з утоплениками, який жах!
Над ним уже сиділа білокрила чайка, клювала в лоба, знайшла собі легку здобич. Я схопилася за першу ліпшу гілку ввіткнуту в пісок на якій рибалки залишають свої вудочки та жбурнула у птаху, вона невдоволено крякнула і полетіла геть у простори блакитного неба.
— Пане, ви в порядку? — запитала спокійно, вдаючи з себе сміливу, в той самий час намагалась сховати своє тремтіння в голосі. 
Відповіді немає. 
Я спробувала ще раз, але тепер голосніше.
— Вам потрібна допомога!!?
Знову тиша, невже мертвий? Ця думка мене до бісиків злякала, однак я набралась знову хоробрості й підійшла ближче, присіла поруч навколішки, долонею доторкнулася спітнілого чола та прислухалася до дихання, надіюсь у мене просто поганий слух і воно є хоча б помірне, але я нічого не почула. Мене накрило хвилею паніки, думки розпливалися у потоці жахливих припущень, а бурхлива уява уже зобразила, як він міг втопитися, бовтався безпомічно у злощасних морських хвилях, а вода затоплювала дихальні шляхи. Ненавиджу свою фантазію! Я струсила головою відганяючи лиховісні думки і загадала про штучне дихання. Не гаючи часу відхилила його голову назад, відкрила рота затискаючи однією рукою носа, а іншою пухкі губи та притиснулася своїми, вдихаючи та видихаючи своє повітря.
— Дихай, дурнику! — прокричала я перш ніж натиснути йому на груди, як його блакитні очі розплющилися переді мною. Я заверещала і відсмикнулася назад заковзавшись по піску. — О, Боги! Та ти все-таки живий! Я тебе врятувала! — викрикнула в шоці, а потім нарешті видихнула з полегшенням і поглянула в небо на засліплююче сонце, я витерла долонею піт зі свого чола все ще намагаючись збагнути, як все швидко відбулося.
«Я врятувала людину! Неймовірно!»
— Це рай...? Ти прекрасний янгол? — сказав ліниво, майже пошепки чоловік і зняв рожеву пір'їну з мого волосся, — о, милий янголе, прости всі мої гріхи...
— Вона декоративна, гріхи прощати не вмію, я не священник, — відповіла я глузливо.
— Тоді хто ти, янголе? 
Чоловік сів вертикально склавши руки на піску, мою увагу привернули мутні, несфокусовані ні на чому очі, який він був спантеличений та дезорієнтований. Його хитало незграбно у різні сторони.
— Я Ноель Едвард і ти на території селища Гендетальде, східні острови. 
— О, а мені сюди...і треба було... 
— Сюди?
Тепер вже я була спантеличена.
— Чув, сьогодні тут буде якесь пірування, вина, ковбаси і танці з дівчатами. Ну хіба не чарівно, янголе? — він гикнув собі під носа і почесав незграбно біляве волосся, розкудовчене вітром, прямо як у мене. Я тихенько засміялася і піднялася з піску на ноги.
— Дуже, — відповіла закотивши очі, хотілося бовкнути, що це наше з Грегом свято, але промовчала, — ну, якщо ти такий живий, здоровий, то далі розберешся сам. У мене теж свої справи є.
— Чекай! Залишись, мені страшенно зле, — він махнув рукою до сонця і розпластався на піску. — Бачиш, янголе? Я хворий, врятуй мене, будь твоя ласка.
— Ти прикидаєшся, хіба що з хвороб у тебе страшенне сп'яніння.
Мої кутики губ вигнулися в хитру посмішку, цей чоловік був дійсно п'яний і кумедний, мало того ще й не загинув на просторах моря. У мене виникла ідея, що з ним робити.
— Як твоє ім'я, дурнику?
— О, моє ім'я? Славно, що спитала. Ти можеш звертатися до мене як "Ваша Величносте" чи "Ваша Світлосте", — захихотів він.
— Я просила ім'я, а не придуманий титул.
— А в моєму народі до мене звертаються по титулу, у вас тут такі особливості зневаги? — його брови недовірливо звузилися, а різкий погляд чорнильних очей спрямувався на мене, я не злякалася і подивилася таким же володарським поглядом у відповідь зверху вниз. Це виглядало ніби ми граємо у гру, хто перший блимне та програє, капля поту скотилася йому на повіки і він кліпнув.
— Ваша Світлосте, ви програли, — глузливо відізвалася я йому, а тоді нахилила перед ним на одному рівні очей, заговорила якомога чіткіше та твердіше, — наречена спадкоємця Стюартів живе в маєтку на пагорбі, що прямо позаду вас, на щастя. Будьте чемними і приходьте на вечірню годину, коли сяде сонце за морськими хвилями.
Королевич спантеличено оглянувся на будинок, що височів над нами, оточений зеленолистими деревами та вишуканими садами. З гострими баштами до неба і синіми прапорами на них, що бовталися у повітряному просторі. Дах сяяв відбитим сонячним світлом, а кожна цеглинка вичищена до ідеального блиску. Мене взяла гордість, що це саме мій будинок, в якому я народилася і виросла. Цей край належить моїй сім'ї, а він лише непроханий гість.
— Неодмінно, — усміхнувся він на моє запрошення, але я більше не дивилась на нього, випрямила спину і підняла голову, доки він розлежувався на землі. Мені хотілося показати свою вихованість впрочуд йому.