Канікули Вовчика

Вовчик радий неймовірно,

Бо сьогодні - дивний день,

До бабусі на все літо 

Їде він під звук пісень.

Геть турботи та незгоди,

Буде все тепер гаразд,

Бо для літньої пригоди 

Вже настав нарешті час.

У бабусі так красиво:

Двір зелений, свій садок,

Тут у хаті не сидиться,

Вулиця чека його.

Мʼяч узяв й гайда буцати 

Що є сили під двором,

Не боявся зовсім падать, 

Бо трава росте кругом.

Не біда, що нові шорти

Зеленіти почали…

Ще удар і мʼяч в ворота

До сусідів полетів.

Вже за мить сусід сердитий

Вийшов із мʼячем в руках,

І порадив хлопцю грізно

Не робити більше так.

Вовчик довго не журився,

У садок пішов спочить,

Аж побачивши криницю,

Вирішив води попить.

Та пішло щось не за планом -

Обірвалося відро,

Ну а як його дістати

В хлопця й гадки не було.

Мав зізнатися бабусі

Вовчик про оцю біду,

Та сварить не стала внука,

Добре сам хоч не втонув..

Якось хлопець на городі

Грядку з ягодами вздрів,

Вирішив з них зняти пробу,

Бо ж таких іще не їв.

І дарма, що ще зелені,

Може, будуть й так смачні,

Назривавши повні жмені,

Вовчик повернувся в двір.

Скуштував одну і сплюнув,

Геть ніяка, аж терпка,

Решту під паркан засунув, 

Щоб бабуся не знайшла.

Не сидиться хлопцю й далі,

Все кудись ото біжить,

Аж бабуся не встигає

Вже за внуком услідить.

На каштані біля хати

Він шпаківню наглядів,

І давай тут міркувати,

Чи живуть у ній птахи.

Щоб в цьому переконатись

Вже на дерево поліз,

І не важко здогадатись,

Що за мить летів вже вниз.

Обідрав собі коліна,

І подряпав пів щоки,

Бабця ледве не зомліла,

Коли він зайшов у дім.

Все зеленкою змастила,

Лиш зітхаючи весь час,

Дуже Вовчика просила:

«На дерева більш не лазь».

Розпустилися в бабусі

Різні квіти у дворі,

Аромат від них в окрузі

Все собою запʼянив.

Вовчик ними милувався

Й вирішив зірвать одну,

Нахилився до троянди,

Й не помітив в ній бджолу.

Та нахабства не терпіла,

Бо ж збирала там пилок,

І сердито зашуміла,

Хлопець кинувся навтьок.

Став вимахувать руками,

Щоб комаха та втекла,

Та вона не відступала,

І вкусила юнака.

Літо й далі розкошує,

Щедро дарячи плоди,

На городі у бабулі

Вже зʼявились огірки.

Та якісь такі маленькі,