Кохання, опалене війною.

Ой, не лайте мене, мамо, бо я донька ваша!

І знову анотація до книги

Інни Камікадз "Ой, мамо, не лайте!"

Ой, не лайте мене мамо,
прошу вас , не лайте..
Я не тільки для роботи,
а й для кохання – знайте...

Ой, не лайте мене, мамо,
не дивіться скоса,
Що розплетена коса,
що йду тихо – боса.

Ви ж теж були молоді,
...хіба були інші?
Чи ж ніколи не кохали,
були менш щиріші?

Ой, не лайте мене, мамо,
бо я ж донька ваша!
Ви ж хотіли б, щоб у мене
доля була краща.

Тож прошу вас, моя мамо,
ви мене не лайте,
А набити власні гулі
в цьому житті дайте!

22.07.2023р. © Venera Mar

Подобається

#1334 в Різне
#281 в Поезія

Відредаговано: 12.01.2024