У чому сенс твого життя?

Сьогодні, замість віршів, лише один....

Ти казав мені, що ти не віриш в Бога...
Тоді скажи, де сенс в твоїм житті?
Куди нарешті приведе тебе дорога?
В душі без Бога, де опинишся тоді?
І якщо дійсно ти не віриш в Бога,
Тоді у чому є здоровий глузд,
Аби чинити беззаконня аж до гроба?
Це справді є твоя життєва суть?
Ми всі тут так по-різному живем:
Один із нас, так-так, бо всі ми люди
Один одного за спиною судим,
Та ось судити маєм право лиш себе...

А ще є ті, що високими парканами закрились
І охороною від всіх відгородились
Які вирішують чому тут бути і не бути,
Хто може жити, а кому нести покуту...
І ти, мабуть, достойний і поважний чоловік
Тож ти, можливо, не з тих, і не із цих...
І після смерті пам'ятатимуть весь вік
Тебе за те, що все робив ти краще всіх:
За доброту, за відданість, і ще заслуг немало...
За те, що сил на все в житті цім вистачало...
Тебе за це всі довго пам'ятати будуть
Й після... поминок ще довго не забудуть...

Звичайно, всяке у житті бувало –
Так, ти брехав і на роботі крав немало...
Ну зраджував..., але ж не ти один...
До того ж, мабуть, взагалі не без причин...
Ти жив так, як і всі навкруг живуть...
Світ знає доста всіх чеснот твоїх,
Хоч і недостатньо тобі платив за них –
Повинен був багато про що думать,
Ще більше чомусь думав ти про себе,
Бо ще й до всього і сім'я у тебе:
Виховував дітей, а ще ж кар'єра...
Ти приклад для дітей, тож геть бар'єри....
Можливо, судив себе занадто строго,
Та як інакше б досягнув ти всього?
І думав ти про все, та не про Бога...

Багато знаєш, та не знаєш лиш одного:
Хай будеш кращим ти у очах людей,
Та на землі ти вічно жити не зумієш
І все ж постанеш перед Богом на суді,
Лише тоді ти з німим жахом зрозумієш –
Закони світу – це не закони Бога
І ти не знав їх лиш тому, що не хотів...
Етап останній – ось ця твоя дорога
Й Господь вирішуватиме твій фінал тоді.
І буде так, як в людей, де незнання закону
Не зніме і з невігласа відповідальності за дії,
А перед Богом, біля Святого трону,
Не буде грішнику й найменшої надії..

А ось подумай, ну задумайся, хоч трішки...
Невже життя не має логіки і сенсу?
Одного разу ледве вставши з ліжка,
Можливо, не згадаєш навіть і свою адресу...
Давно твоє волосся вкрила сивина,
І вже нема в очах, ні свіжості, ні блиску,
Душа стражданнями напилася сповна,
І стало це життя якимось прісним...
Та жити хочеться, хоч пройдена межа
І вічно хоче жити твоя душа...
Та тільки іншому плоть місце уступає –
Душа живе, хоч тіло помирає.

То де ж тут справедливість, бо на ділі
Не до усіх життя  таке великодушне,
І хтось живе в спотвореному тілі
З душею щирою і чуйною – смиренне?
Та більше тих, кому біда і біль чужі
Потрібні лиш для втіхи павшої душі.
Та справедливість тільки у Христі
І кожному воздасть він по ділам.
За кожного помер він на хресті,
Для кожного відкрив небесний храм.

І якщо віриш ти, то маєш знать про те,
Що кожного із нас Господь там жде.
Але не того, хто на святім буває місці
Не того, в кого на грудях висить хрестик,
І не того, хто знає всі обряди по канонах,
Й не того зовсім, хто вклоняється іконам,
А лиш того, хто знає Бога – Творця світу,
Хто вірний Старому й Новому заповіту.
Хто вибрав правильну, одну із всіх доріг,
Для кого слово Боже – справжній оберіг.
Хто волі Господа дотримувась завжди,
Хто ніс в собі Христа – він зміг спасти.
27.08.2022.      © Venera Mar