Кохання, опалене війною.

Ти мій всесвіт... я твій смуток...

Я твоя поема на папері,
Я твій рай, а ще нестерпний біль...
Голос, що лунає у етері...
Я твоя мішень, а може й ціль...

Ти мій всесвіт, ти моя розрада...
Терпкий трунок і пекучий щем.
Хоч не поряд, але є – я рада
І дасть Бог, зустрінемося ще...

Ти моя невтрачена надія,
Моя віра у щасливе завтра...
Я в твоїй душі кохання сіяв–
Ти його, повір кохана, варта...

Я твій смуток – не переч, я знаю,
Хоч хотілось бути щастям все ж...
Тільки знай, що я тебе кохаю:
Щиро...ніжно, лиш тебе...без меж.
28.05.2022. © Venera Mar

Венера Савмар

Подобається

#1337 в Різне
#282 в Поезія

У тексті є: родина чи кохання, біль зради, мрії про зустріч

Відредаговано: 12.01.2024

Додати до бібліотеки

Поскаржитись