Кохання, опалене війною.

Не пускай нікого у свій космос, бо вони вкрадуть твої зірки...

Не пускай нікого в своє море,
Бо потонуть – винен будеш ти...
Винен, якщо їх спіткає горе,
Коли спалять по собі мости. 

Не пускай нікого у свій космос,
Бо вони вкрадуть твої зірки...
Навіть, якщо ти зірвеш свій голос,
Не повернеш вже слова в рядки... 

Не пускай нікого в своє поле,
Щоб лишали втоптані сліди...
Хай звучить твоє там соло,
Бо дуетом добре...не завжди... 

Не пускай нікого в своє серце,
Краще за порогом хай стоять...
Навіть, коли воно твердить вперто,
Що можеш подорожнім довірять... 

Не пускай нікого в свою душу,
Хай лишаються подалі, скраю,
Бо поранять – ти лікувати мусиш,
Я, як ніхто, це дуже добре знаю... 

Хай спокійним буде твоє море
І безкрайнім  особистим космос.
Хай минає твоє серце горе
І душі лани добром колосять.
24.03.2022      @Venera Mar




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше