Глава 3 (3) від 06.11 (6)

Прибуття вийшло несподіваним. Ріана саме виглядала в невеликий вентиляційний отвір, насолоджуючись подихом прохолодного вітерця, бо всередині було нестерпно жарко, коли віз різко смикнувся, а потім почав кренитися на бік і з гуркотом завалився, ніби хтось дуже сильний його перевернув. Народ із прокльонами звалився з лав і наставив одне одному синців. Рудий придавив Рію своєю немаленькою вагою, і вона ледве вибралася з-під його туші. Люк ударився головою об поручень і знепритомнів, з його скроні сочилася кров. А віз продовжувало трусити: хтось бився в дверцята, намагаючись дістатися до вмісту.

Ріана погано бачила, що відбувається, але виразно чула брязкіт кігтів об метал і клацання іклів. Від жаху в жилах стигла кров, а пальці нервово тремтіли.

– Звідки вони з'явилися? – вигукнув один із двадцятирічних, шатен. – Щойно дорога була порожньою.

– Сміх твій почули і з'явилися, – огризнувся на нього другий тридцятирічний, чорнявий. – Командир, що робитимемо? Вони нас зараз по одному повикалуплюють.

– І Люк у відрубі, а він відповідає за зв'язок, – роздратовано додав заступник голови. – Поки не прийде до тями, ми ні до Тіма не докричимося, ні Летючий загін на допомогу покликати не зможемо.

Летючим загоном називали той самий підрозділ військових, який займався фінальною зачисткою монстрів, і якщо ці хлопці не з'являться, то можна сміливо готуватися до смерті.

– Такого ще не бувало, щоб ось так, з наскоку, та на броньований візок… – почухав голову Піт. – Якби ми відкрито їхали, то гаразд, самі винні, а тут…

– Ага, вони ніби внюхали всередині щось цікаве, – другий двадцятирічний, зі світлим хвостиком, почав підозріло оглядати вміст воза. – І чого їм тут знадобилося? Не провізія ж наша.

– Усім тихо, я думаю! – гаркнув голова і стиснув рукоятку меча. – Гаразд, давайте самі спробуємо покликати Летючих. Що із артефактом зв'язку? – запитав він.

– Пробач, Стіве, він тут… ем… – Піт витяг з купи речей, які постраждали під час падіння, уламки якогось пристрою. – Я його в цьому гармидері розчавив. Здається, відновленню не підлягає, – промимрив винувато.

– Тоді витрусіть із Люка душу, але приведіть до тями! – пророкотав командир. – Нам потрібний його ментальний дар. Терміново!